дня свого народження ти – як немовля,
що вийшло з морської піни,
й сором'язливо мружиться;
як біла далека зірка,
що заблукала в космосі;
мов тюльпан, що сам виріс і квітне
в залізобетонних нетрях – ось ти яка, дитино.
величні та мудрі мужі, мов припадком глухонімі,
танцюють навприсядки, вбрані,
як зевс та його олімпійці –
пошарпані, втім, і розпалені
хмелем аж надто смішно,
вони хапають за роги
менад та вакханок, як уявляється,
виходить, не лиш мені.
це – сонна мрія в темряві:
срібні сатири в парках
на постаментах вдають,
що вітають ранній світанок;
перший світанок людства –
ось хто ти є, маленька.
міські рівчаки, річки та канали
розносять та заколочують
звичне словесне багно.
всі чорнильниці та урбаністи
вдивляються з тихим острахом
в постать, що ходить сонцем
туди й сюди зосереджено,
мов роздумує, чи згадати
й їх у своїй поемі.
на горі – заворушення та колотнеча;
боги з титанами стогнуть,
і тримаються всі за голови:
тут забагато ангелів!
а я – навпаки радію,
і шанобливо цілую
каміння, що ти освятила.
виноградники виблискують,
аж бризкають любов'ю
до білої голубки високо вгорі.
зелений і втомлений, я повернувся
з блаженних квітучих лук,
де блукають корови та вівці.
о мої вівці й корови! ще на моїй голові
білий вінок турботи за ваше благополуччя.
малюю на тілі твоєму гори, й моря, й сади,
й поля, – і так само ці багаті рясні пасовища.
ти – як тюльпан, що не знати, як виріс
в залізобетонних нетрях;
ти – як далека зірка, що споглядає зверхньо
цей світ, і мене, що я в ньому
досі, бач, обертаюся
like a white star, tangled and far,
tulip that's what you are, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=EnDlEFBTjRs
ID:
931033
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.11.2021 23:54:44
© дата внесення змiн: 15.11.2021 23:56:03
автор: mayadeva
Вкажіть причину вашої скарги
|
