А час біжить, як і вода
Бурхливими потоками,
Й свої сліди він заміта,-
І днями й, звісно, роками..
І нам той час не зупинить,
Хоч іноді і хочеться,
І повернуть, й призупинить,
Нікому з нас не можиться...
Усе життя у русі ми,
Нема коли спинятися,
І живемо поміж людьми,
І терпимо,і молитись...
Усе навкруг живе, цвіте,
Ми всі моменти ловимо,
І не сумуємо про те,
Що щось не те десь робимо...
А ще шукаємо тепло,-
Під сонцем і під зорями,
Й самі собі творим добро,
Так, щоб не бути хворими...
Чи то вода наші літа
Думками переповнює,
Чи осінь диво-золота
На міцність випробовує?..
Та ми научені життям,
Усе таки досвічені,
Не здаємося ми літам
Вже мудрістю наповнені...
А час біжить, ніби вода,
Бурхливими потоками,
Хоча це, звісно, й не біда,
Та нам буває й холодно...
Не зупинить нам, звісно, час,
З дитинства ми це знаємо,
Та час вже й не лякає нас,
Ми ще пожить бажаємо...
Дякую,Таїсо! Я так собі думаю, що в КП, я мабуть найстаріша; та й в роботі стала повільніша, раніше майже не сиділа без діла, а нині можу сісти і сидіть мовчки :
