очі – як хвилі на океані, стан – як стрибок пантери;
жорстокий брунатний ніс – як в морського яструба дзьоб.
бувало: сидить, міркує, і колотить вечірнє море,
мов чай, за хвилинною чи за годинною стрілкою,
щоб там розчинилося небо з сонцем винного кольору.
немає вже нашого buffalo, – досі в моїй голові
чути плачі та зітхання, аж дибки стає волосся,
а ще – тупотіння численних ніг,
що карають себе ритуальними танцями
з підскоками, гоцанням та вихилясами.
примарно змарніла shawnee годувала мене диким медом;
такий самий змарнілий anil умащував моє тіло
оліями з narnia гарно,
календарно, безхмарно й безкарно. –
чому ж, туманна й каламутна, бризнула в багно
кров бездоганного серця через пробій у грудях?
його розшарпана, в жахливих проломах та ґулях,
голова похилилася, мов верба над водою;
через отвори, де були очі,
сочиться якась сироватка
our wonderful brown-skin man, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=RRfPheB2Qgw