Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова
Г.Сковорода
Клен худорлявий мов франт в сердоліках,
Прийшлий з сивин попередніх віків,
А навкруги шаленіють шуліки,
Кра́дуть скарби— й до своїх куферків.
Показ якраз почала горобина,
Палкість єства викриває ґердан.
Яблуня щедрою бути повинна,
Щоб похвалив примхуватий гурман.
Носить ялина довічну сорочку,
Чистить й голками зшиває щораз—
Одіж буденна і без заморочок.
Взимку хіба сам пришпилиться страз.
Жи́лавий дуб хоче втримати небо:
Гуси розквацяли летом впротяж.
Жолуді сипле на проріст круг себе.
Сам на сторожі— й вдягнув камуфляж.
Хміль потягнувся, шукає підпори.
Жалить, як словом, глуха дереза.
Свій мікрокосмос в рослин без розбору.
В нім, як в людей: є дуби, є й лоза…
Дай Боже, щоб поміж людей було більше дубів, а не глухої дерези... Тим буде сильнішою і наша держава. Віримо, що в нас буде кращим завтра! Майстерність, Ваша Валю неперевершена! Світлого Вам завтра і море щасливих подій!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю, за розуміння моєї мети. Саме те я хотіла донести до читача. Дякую
БРАВО! 
Дякую 
