Усміхнена завжди й привітна,
Очі її сяють світлом
Щирим яскравим та мудрим,
Навіть тоді. коли сумно.
На люди вона не виносить
Біль свій й солонії сльози,
У собі таїть усе жінка,
Ще й може сміятися дзвінко,
Бо хто зна, що всі про це скажуть,
Зрадіють чи поспівчувають
Чи запитають що сталось,
А чи не приховують радість.
Усякого трапитись може,
Принижуватись ж їй негоже,
Тому і на людях весела,
Хоч може ридать її серце.
Хай всі її бачать вродливу,
Упевнену в собі й щасливу
І незалежну та горду
Берегиню вкраїнського роду.
Славімо жінку- українку! 
