UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Учителю, святе твоє ім’я - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Людмила Пономаренко, 06.10.2021 - 16:15
Гарні думки, прожиті, відчуті й пронесені через життя...Дякую.   
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 06.10.2021 - 10:02
Чудово про сіячів мудрого доброго вічного.
Мандрівник, 05.10.2021 - 20:23
Хіба педагог - найголовніше ремесло і святе ім'я ? Ну, це вже занадто.Скільки можна хвалебні оди вчителям співати ? Звичайна професія без якось додаткових ризиків з купою канікул, вихідних та інших преференцій. Коли вже так почнуть хвалити та складати катрени будівельникам, водіям, аграріям, звичайним двірникам та охоронцям, вантажникам. У них набагато гірші бувають умови роботи.
Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 05.10.2021 - 21:22
А Ви невдячний навіть своїм учителям, а саме їм завдяки і на сайті поезії, і в суспільстві, мабуть, займаєте якусь нішу. Мені здається, що Ви про професію вчителя взагалі нічого не знаєте. Напишіть Ви про інші професії, хоча я вважаю, кожна професія по-своєму і цінна, і прекрасна. 
fialka@ відповів на коментар Ганна Верес, 05.10.2021 - 21:26
 Підтримую кожнісіньке слово Пані Ганни!
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 06.10.2021 - 08:17
Не має у мене жодної ніші у суспільстві - мандруючий писака, що старається правдиво фіксувати у художній формі явища, котрі його оточують. Щодо школи можу сказати наступне : я закінчував ще радянський учбовий заклад з його ідеологічною спрямованістю і купою різних не дуже потрібних предметів. Більшість учнів, особливо хлопчаків, не могли дочекатися закінчення уроків ( настільки вони нудними були ), аби хоча м'яча поганяти у дворі чи показати хто із них сильніший. Доречі, більшість того чого мене в школі навчали, в дорослому житті так і не згодилося. Окрім хіба що азів : писати, читати, рахувати. Але я мусів 10 років від дзвінка до дзвінка бути слухняним відвідувачем отого " колективного гуртожитку " по словам Вінстона Черчілля,який зі знаннями нічого спільного не має, хіба прививає звички поведінки у товаристві. Були викладачі, як небожителі, якісь показушні відкриті уроки, до яких готувалися заздалегідь, позакласні години і ще купа безглуздих заходів, котрі забирали дорогоцінний дитячий час. Та й сама дитяча думка нівелювалася під таким суцільним пресом хаотичної інформації: домашні завдання, батьківські збори, лінійки, двійки в щоденнику, стреси, коли тебе звуть до дошки по математиці,та Бог зна ще що. Ти мусиш, ти повинен, ти зобов'язаний. Робили з дітей якихось механічних солдатиків... Зараз ситуація, може, інша. Але мені здається у першу чергу повинен бути підхід до кожного школяра особисто, не викладати предмет механічно, який не відомо чи згодиться йому у майбутньому, а розкрити потенціал людини - до чого він здатний, що його цікавить у першу чергу і вже потому прив'язувати оце все до якихось метод. Лоуреат Нобелівської премії з літератури Альбер Камю сказав колись, що школа нас готує до життя, якого насправді не існує. Тоді чому такий ажіотаж навколо цієї теми, не розумію. Нам треба реформувати шкільну освіту по кращих європейських зразках ( скандинавських і тд ) і щоб випускник не мріяв про закордон, а зміг би у себе вдома налагодити життя. Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 06.10.2021 - 20:28
Ви мені вибачте, Мандрівнику, Вам просто не пощастило у житті. Не знаю, як це можна за час навчання у школі не зацікавитися жодним предметом. У Вас не було, мабуть, ні улюбленого вчителя, ні справжнього друга. Може, я помиляюся, але Ви одинокий, а такі люди, або замкнуті, або злі. У чому ж Ви реалізував себе: чи у спорті, чи в науці, чи у творчості, чи хоча би у сім'ї? Я не симпатик радянської системи навчання і виховання, але, вважаю, не система винна у Вашому житті, а Ви сам. Такі, як Стус, Симоненко знаходили що робити, борячись проти системи. А що Ви зробив для себе, для інших? Не знаю, хто Ви за професією,якого Ви віку, але відчуваю, Ви і там себе не знайшов. Мені Вас просто шкода.
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 06.10.2021 - 22:47
Чого мене жаліти ? Я ще даю собі раду і все не так просто, часом події та обставини грають проти тебе, усупереч твоїм бажанням та намаганням. Я дуже довго працював закордоном, побачив, як живуть європейці, багато спілкувався з ними, пережив буремні та голодні 90-ті, маю дружину і хоч невеличкий, але стабільний дохід. У самотності не бачу нічого поганого, коли ти купу разів розчаровуєшся у людях, навпаки вона спонукає до творчості. А система вона людину підпасовує під свій лад, робить з нею, те що системі вигідно і потрібно : чи то школа, чи церква, чи інша структура. Мабуть, таки живе у мені Сковорода, котрого світ ловив і не зловив. Так і мене, хоча дружина таки спіймала...Також не забувайте в якій державі ми живемо - на посади так просто не попадеш. Багато моїх знайомих продовжує працювати закордоном, бо вдома не може себе реалізувати. Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 07.10.2021 - 21:43
Мені здається, Ви індивідуаліст. А Ви пробували жити для інших і потім читати в їх очах радість, або вдячність? Це ж так кльово! Так, люди безумовно різні, і кожна людина залишає свій слід у душі, але хороших людей більше. Світ ніколи не був ідеальний, але знаходити задоволення від спілкування з іншими - це просто чудово! Я учитель майже з 40-річним стажем. Мені пощастило з професією. Я ловила на собі дитячі залюблені погляди, часто зустрічали мене вранці, щоби разом іти до школи, я бачила їхні щасливі очі, коли ставила їм хорошу оцінку і заплакані, коли прощалися зі школою. У мене у фейсбуці більше 3ооо друзів, і серед них багато моїх учнів, котрі читають мої вірші, коментують, вітають. Так, у мене в житті теж були різні ситуації, були і зрадники, і заздрісники серед друзів, але хорошого було і є більше. До цього часу жива моя улюблена вчителька. Їй давно за 80. Я підтримую з нею зв'язок мобільним. Моїх батьків уже немає живих, а вона щоразу просить Бога і за своїх дітей, і за мене. Шукайте добро навколо себе, творіть його і воно знайде Вас.
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 10.10.2021 - 05:21
Дякую, пані Ганно. Звісно, у дітлахів - щасливі очі, бо вони ще не знають, що їх чекає у майбутньому. Добре, коли мудрі батьки вміють справити у правильне русло отого розбурханого виру життя. Але дуже часто виходить так, що випускник школи не знає, що йому робити далі, чим займатися. Бо вчителі не підказали, батьки не достатньо спостерігали за дитиною, до чого у неї є здібності та нахили. І тому пізніше стаються халепи : не туди пішов учитися, почав робити те, що йому не подобається. Жоден вчитель мені навіть не зауважив, яке ж бо воно життя важке насправді, і що треба вже зараз концентруватися на виборі професії, думати про неї змалечку. Замість того начитувалися "сухі"предмети для якихось майбутніх Енштейнів, фізиків - ядерщиків, хіміків - слідопитів та інших учених, яких реальне життя, як виявилося згодом, майже не потребувало. Замість них треба мати було роботящі руки і голову на плечах, котра б мислила практично, а не ботанічно...Навіть моя улюблена зараз українська та іноземна література у той час була політично заангажованою радянською ідеологією і була дуже далекою від правди й від мене, бо вела її вчителька, котра відверто симпатизувала тоталітарній системі, і заставляла діток вчити вірші напам'ять про вождя пролетаріату і партію, або розказувати про страждання селян в дорадянський період (вчителі тоді часто ставали ідеологами політичного ладу). Предмет " Співи " по суті також подобався, але й там акцент ставився на нотній грамоті, а не на самому виконанні пісень чи техніці голосових зв'язок. Мовчу вже про історію, яку я також люблю вивчати. Одна суцільна пропаганда й постійне перекручування подій та фактів. Тому й особливого інтересу до навчання не відчував. Мозок мій бунтував. Предмет " Географія " ще трішки відволікав, бо вів його жартівник-мандрівник, що розказував нам різні веселі пригоди. А так - єдиною розрадою тоді ставав предмет " Фізкультура ", де фізрук давав м'яча, і ми нарешті могли відволіктися від того балагану та розвивати мускулатуру тіла. Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 10.10.2021 - 20:05
Дякую щиро за відповідь. Радію за Вас, що поряд із бунтарством, Ви вийшов зі школи грамотним і маєте аналітичне мислення. А це дається далеко не кожному, та і заслуга вчителів у цьому є. І не перечте мені. Я теж виховувалася радянською системою. До речі, варто відмітити, що вона була дуже сильною, хоч не завжди правильною, може, тому і протрималася майже 70 років. Життя, кажуть, - це боротьба. І в кожного з нас вона різна і в різні часи. Те, що Вам довелося пережить, було для Вас гартуванням. Мудрі люди кажуть, не шкодуй за тим, що відбулось не так. То вже прожитий день і його не повернути. Без помилок життя прожити теж нікому ще не вдалося. Отож, живімо і творімо те, що вибрала душа. А щоб гідно оцінити професію вчителя, спробуйте уявити себе немовлям, котре нічого не розуміє, не вміє орієнтуватися в житті, не вміє висловити свою думку. А це заслуга школи, як не як.
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 12.10.2021 - 08:28
У нас цікава дискусія проходить. Мені так уявляється, що ми сидимо у кафешці біля школи, поряд галасливі школярі купують пиріжки, а нам ще треба знайти компромісне рішення щодо правильних метод їхнього навчання. Аналітичне мислення до мене прийшло в процесі дорослого життя. Після школи був майже " сліпцем ", котрого випустили у світ широкий та небезпечний. Ніхто нічого не пояснив, не підказав, як діяти. Мусів сам на власних помилках набивати гулі, аби згодом сказати словами Григіра Тютюнника : "Життя справді складне, і єдиний підручник у нього - досвід." І не теоретичний за партою, а інший, той що здобувається в нестандартних життєвих ситуаціях, коли немає ані жодного вчителя, ані жодного комфорту.... До речі, цього талановитого письменника за покликанням й також педагога таки зламала радянська система. Не витримавши цькувань збоку влади, він пішов із життя передчасно у розквіті сил. А як талановито писав : " Оддавали Катрю ", " Син приїхав ", " Перед грозою " та інші його твори звучали як пісня, як мелодія... 
Ганна Верес відповів на коментар Мандрівник, 12.10.2021 - 22:09
Так, Ви справді романтик і творча уява працює. Це прекрасно. Ну, радянська система зламала не одного Григора Тютюнника. Розумні люди їй не потрібні були, бо її б зламали. Дякую Вам за цікаву дискусію, за відвертість. Щасти!!!
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 14.10.2021 - 13:57
І Вам спасибі. На останок просто декілька тез із фінської системи викладання шкільної програми.Дітей у школі навчають здебільшого тому, що їм знадобиться у житті. Змалку фіни знають, як зорієнтуватися на місцевості, як порахувати вартість товару з кількома знижками, як вирахувати відсоток від податку, створити резюме в Інтернеті, контролювати банківський рахунок тощо. Також у фінських школах немає такого явища, як іспит. Чи проводити періодичні контрольні і самостійні роботи - вирішує вчитель. Загальний контроль знань проводиться лише після закінчення школи, але й до нього школярів зумисне не готують, а результати контролю не є такими вже і важливими. Адже головне підготувати не до іспиту, а до життя. Сидіти за шкільною партою не обов’язково. Для максимально комфортного проведення часу школярам дозволено сидіти на підлозі чи на килимах, які є у всіх кабінетах молодшої та середньої школи. Також діти можуть ходити у змінному взутті чи бігати лише в шкарпетках; немає форми, діти можуть приходити навіть у піжамі; У Фінляндії вчителі не практикують викликання учнів «до дошки». Під час уроку всі виконують завдання самостійно, а вчитель та його помічники контролюють і допомагають школярам. До речі, учні можуть писати в зошитах олівцем і стирати написане хоч сотню разів;а ще фінські діти практично не отримують домашніх завдань. Батькам замість навчання вдома рекомендують зводити дітей у музей, галерею, на пікнік, у басейн тощо. Важливою складовою фінської освіти є добровільність. Вчиться той, хто хоче вчитися. Якщо дитина не зацікавлена в освіті або немає до цього здібностей, її навчання закінчується після 9 класу. Увагу учня скерують на якусь нескладну практичну професію та не будуть завалювати «двійками». Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 17.10.2021 - 16:44
Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, але всяка людина тобі учитель...
Мандрівник відповів на коментар Ганна Верес, 06.10.2021 - 08:52
Люблю читати біографії видатних людей, котрі чогось добилися у житті. Так от : більшість із них або скептично ставилися до шкільного процесу, або взагалі їх було вигнано зі скандалом із школи, проте вони стали дуже успішними. Отакі повороти долі. І як це пояснити з точки зору логіки - сам не знаю.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
