Оце так осінь! Мов копчена риба,
Обвітрює завзято разом з пивом.
От-от дощі знесуть мою садибу...
Калинове намисто просто диво.
Буває у дощах єство своє ховає --
Таке спокусливе,таке звабливе...
І хай собі. В печі вогонь палає
І все єство мурличе:"Я щасливий".
А на столі шматок добрячий сала
І, мов сльоза, карафка самогону.
Все натуральна українська страва
Без всяких там шарлоток з-за кордону.
До біса все -- глінтвейн, отруйні суші!
Цибулька ближче з часничком у парі.
Немов павук, облутав грішні душі --
Надійно діють вишукані чари.
А ще гармонь співуча на додачу,
Вареничків гарячих півмакітри.
І хай та осінь вірусами плаче --
Все по цимбалах -- є ще більше літра!
Джерело натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
Ну тебя! Так всё красиво и правдиво показано, что аж слюною чуть не захлебнулся! И затосковал немножко, вспомнив наши скрундинские "пеньки" и твою гармошку. Хорошо так было!
Это было, было,но прошло...И меня достаёт ностальгия.Да, помню -- Козиков "обмывал"капитана...Смотрю фотографии и как-то тоскливо.Держись,брат! Сколько той жизни...
Дістала така погода і самого Єсеніна, куди там уже за лірику братися! А Ви тонко підмітили в рядках відомого поета, що природа іноді повертається другим боком!
Щедро дякую Вам Катю!Осінь у кожного своя,в залежності від того,як розташовані мізки.Як Вам така осінь:"экий дождь,экий скверный дождь!
Скверный, скверный.
Словно вонючая моча волов, льется с туч на поля и деревни"(Есенин."Пугачёв")
От і славно! А то я побоювався неадекватної реакції.Добре,що з гумором у нас,здається,все більш менш... Щодо "спитись",то я,надіюсь, благополучно минув
ризиковану вікову фазу.Лишилось зачекати,коли небо заплаче...Ще раз щиро дякую.Щастя і удачі!