Інколи думаю про свої вірші:
Про їхню долю поміж людьми,
Хтось пише краще, або і гірше,
Кого пригорнуть вони крильми?
Когось зігріють, хтось їх осудить:
Незграбна рима, відсутній зміст,
В них невідомо про мене людям,
Чому з'явився незвичний хист.
Що підштовхнуло, що так хвилює,
Що спонукало - біда, добро,
Я все це словом вам намалю,
Хто з вас відчує, що ж то було?
Хтось, прочитає - просто забуде:
Навіщо знати, що в них болить,
Навіть поезією вони не будуть
Бо там слова лиш моїх молитв.
Галина Грицина.