Любов закотилася за обрій,
Вночі наснилась темна ніч,
Ти з твоїм серцем хоробрим
Ідеш світові навстріч.
У морі рідко буває спокій,
І скільки в нього стільки сил?
А ти, як в горах біля моря сокіл,
Летиш красиво, із легкістю крил.
Цілюще вечірнє повітря,
Зірки численні, а місяць один,
Твоїй швидкості навчається вітер,
Наздоганяючи тебе з останніх сил.
На пензлик осінь сірий набирає,
Розмальовує небо відтінком сумним,
А ти як те сонце, замість сонця сяєш,
Не лишаючи після сходу ні краплі роси.
15.09.2021