Є в світі цім речі священні й величні,
В народу їх цінність одвічно жива.
Від прадіда-діда буденно і звично
Сприймаємо: хліб - то всьому голова.
Хліб на рушнику - так гостей зустрічаєм,
Весілля вінчає теж хліб - коровай,
Без хліба обідати не починаєм,
Хлібами зовуть зернових урожай.
Колись в давні роки зі мною те сталось:
Прийшлось пережити голодних три дні,
Не борщ, не ковбаси і, навіть не сало,
Скориночка хліба ввижалась мені.
Черства, зашкарубла, зігнулась вже трішки,
І смак відчувався, і запах стояв...
Згадалось: дідусь мій збирав з столу крихти
І клав їх до рота - творив ритуал!
З віків хліб святий. Хліб - життя означає,
І мудрість народна правдива й жива.
Колоссям герби і знамена вінчають.
Хліб БУВ, Є, і БУДЕ всьому голова!
2009
Щиро Вам дякую! Розчулили до сліз ТАКОЮ відозвою!
Але випадок, коли всього одну добу довелося голодувати, дійсно був у моєму житті.
Доброго Вам дня, гарного настрою і творчого натхнення!
Неймовірно гарний вірш, Людочко, дуже чуттєво, від душі написаний. Що дивно, я також надрукувала в цей день 7 вересня вірш про хліб "Свята наука". Виходить, що тут спрацювало щось магічне Можливо, тема, про яку потрібно писати, а скеровує сам Господь.
Дякую, Галинко! Дійсно, буває - приходить звідкись тема, наче і не думаєш про неї, а вона сама складається римами. Ми ще так мало знаємо про себе і про життя...
Дякую Вам за прекрасний вірш. Пригадались мені слова Василя Сухомлинського :" Хліб - джерело життя. У ньому краса праці, у ньому - сила духу, що долає труднощі..."