Я полину туди де з тобою зустрілись,
Припаду так низенько до милих стежок,
Обійму дивний край де так ніжно любились,
Легіток доторкає зворушно думок.
Енергійно зберу насолоду із квіту,
Мрійно ними устелений юності лан,
Поцілунок несу чарівливому літу,
Радість тихо захоплює ніжності стан.
Обійме вся краса і ще більш зачарує
Його милу тендітність, як чарами рук,
Дивно в світі та згадка чудова вирує -
У нічній тишині розкривається звук.
Сяду тихо, торкну зеленаву травицю,
Як же серце від милої згадки тремтить,
Дай, природо, попити джерельну водицю,
Ех, життя ще сильніш у мені забринить.
Рай та й годі і слів вже нема передати,
І весь світ у душі і в долонях моїх,
Дивна казка в житті відчувать і кохати,
Насолоду вбирати реальності й снів.
І такої краси я ніде не побачу,
Моїй милій душі неповторні краї
І легенько любов'ю у серці позначу
Світлом дивним, що ніжно сіяє в мені.
Це життя, благодать, що заповнять нестачу,
Я так вдячна землі і природній красі.