Принцеси не плачуть.
Вони мовчки надягають підбори,
Піднімають підборіддя,
І йдуть на зустріч заходу сонця.
Вони посміхаються...завжди.
Завжди? Завжди...
Принцеси не плачуть,
Не зупиняються коли починає крапати дощ,
Не збирають пліток і не намагаються здаватися кращими,
Ховаючи свої недосконалості під тонною косметики.
Чому? Все просто – їм байдуже.
А ще вони не тримають купу старих речей, які треба давно викинути
Із шафи, із сумочки, із свого життя.
Ти можеш знайти іншу,
Можеш звинувачувати у своїх невдачах,
Влаштовувати скандали, кричати скільки завгодно,
Розкидувати все довкола і робити хаос в квартирі,
Чекаючи на істерику чи благання...
Та пам'ятай, любий,
Принцеси не плачуть.
Чомусь на думку прийшла пісня Цвіту Кульбаби " Ти - королева ". А втім, важко повірити, що хтось може бути настільки " залізним ", аби навіть не заплакати.
Плачуть всі, але постійно плакати не можна, треба завжди рухатися вперед. Ви праві, це таки була пісня, але не ця, а сучасна на англійській з такою ж назвою як і в цього вірша ( чомусь впевнена, що Вам не сподобається https://youtu.be/2tJjplMngFE)