Добігло літечко до краю,
Ще поглядом його ловлю,
Гукаю в небо журавлю:
"Ти повертайся, я- чекаю!"
Всміхнулося, теплом війнуло,
І дощиком сумним сплакнуло,
Та й подалося десь на шлях,
Що грибним запахом пропах.
Мене лишило на краю,
Згадати молодість свою,
На мить душа засумувала,
За літом я помандрувала:
Збирала теплі промінці,
Жоржини з айстрами в руці,
Червоній кланялась калині,
Зустріла осінь на стежині.
Тепер не сумно - ми ж удвох,
Я вдячна, що дарує Бог,
Кожна пора для мене - свято,
Якого щастя ще бажати?
Тому й радію кожній миті,
Іду до осені крізь літо,
Які яскраві кольори!
Чотири в році є пори,
За те і дякую я Богу,
Що маю у життя дорогу.
Галина Грицина.
Дякую щиро.
