Не забувай своїх синів,
Страждальна, Ненько-Україно,
Бо кожен з них твоя дитина:
Життя за тебе положив.
Не забувай і ворогів,
Що тебе зраджують щоразу,
Чи хтось окремо, чи всі разом,
Хоч щиро клявся, що любив.
Ти ними зраджена не раз,
Довіра - то важка наука,
Кайданами скувавши руки,
Чужий нав'язують маразм.
Не треба нам їхніх оков,
Ні їх релігії, ні мови,
На Сході кровоточить знову,
В Криму ллється татарів кров.
Гріхи нам, Господи, прости:
Не завжди мудрі твої діти,
В раю нам Бог дозволив жити,
Достойно б долі хрест нести.
Ми несемо, бо хто крім нас,
Свій Герб, свій стяг, свої клейноди,
Ти нам найвища нагорда,
Безсилий над тобою час.
Квітни, будь завжди молода,
Хай твої очі щастям сяють,
За тебе гинуть і вмирають,
Навічно ти для нас - одна.
Галина Грицина.
