Через рік свого заміжжя
Вже відпустка в Лани,
Приїхала в Запоріжжя
У гості до мами.
Хоч трималась доня мужньо –
Сльози витирала,
На життя своє подружнє
Скаржитися стала:
-Чоловік - ще та скотина,
А я рік терпіла,
Ось вона лиха година
В хату прилетіла!
Що мені із ним робити?
(Підлість в нього в спадку),
Бо не можу я привчити
Його до порядку.
В мене думи нехороші,
Переходить в злість це:
Кожен раз ховає гроші
Десь у інше місце.
Мама ніжно обіймала:
-Тепер мені ясно,
Бо я в серці відчувала,
Що ти в нас нещасна.
Я на татові спізнала –
Ця хвороба вічна,
Розлучайся із ним, Лано,
Бо це вже хронічне.
Пошуки оці щоднини
Так уже набридли…
Наказав же Бог, дитино,
Й тебе таким бидлом!
Ви, Катерино, сучасний Павло Глазовий у спідниці! Ще б сучасного Андрія Сову знайти - і можна Ваші гуморески зі сцени читати!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Танечко, за таку похвалу, до Павла Глазового мені ще далеко. Я пишу для сільських клубів, там ця продукція біль-менш сприймається народом і для мене це велике щастя! Дуже Вам вдячна за таку високу оцінку!
Треба маму меньше слухать,
А свій розум мати.
Що би не була задуха,
Й було добре спати...
Гроші- то, як заповіти,
Щоб їх завжди мати.
Треба люба доню - вміти,
І їх - заробляти...
Катюшо браво!!! Ваш гумор просто суперовий!!! Завжди усміхаюся читаючи його!!! Гарного вам дня дорогенька, щастя та здоров*я!!!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аплодую, Танечко, Вашому експромту, браво! Дуже-дуже дякую за такі теплі слова! Радісного Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!