Душа оголюється разом з тілом -
у розмовах нічних зникають маски.
Відверті слова... Говори будь ласка,
бо в світі проміння все надто біле.
У світлі проміння лягають тіні,
збираєш їх міцно в кулак, стираєш,
а ніч, ніби кожну ту грань ламає,
мов рамку, що втисли у неї... Ліній
між нас так багато, давай словами
лиш тільки нічними пропишем вічне,
так, буцім на лаві підсудних свідчим -
відверто-правдиво без блиску драми.
У сповіді ночі розмиє гордість
і сорому сліз не знайти чи сміху,
тоді не відчуєш отого вдиху,
що часом страху видає убогість.
"Душа оголилась, а завтра???" - Завтра,
ти знаєш, не рушить зненацька стеля.
Можливо, лишень поміж нас дуелі
зійдуть на ніщо, як схолола ватра...
І часом, якби до рання не спати,
ми б стали на добрий шматок рідніші...
Не тямивши дива за інших інші.
Оголивши душу, зламавши ґрати...
