Якщо ти не крокуєш із Сином
По тернистих дорогах життя,
То і Батька не знаєш, людино –
Бо явило нам Бога Дитя.
У простенькім хліві Віфлеємськім -
В простоті, серед кіз та ягнят,
Щоб скупити створіння вселенське
Із прокляття залізних лещат.
Я стараюсь тобі нагадати
У нехитрих численних віршах,
Що народжує кожного мати
На цей світ у прадавніх гріхах.
І ніхто власноруч їх не здатен
Виправляти без Крові Христа,
Котрий мусив за нас постраждати
У смертельних обіймах хреста.
Заплатив Він за кожного ціну,
Щоб спасти від пекельних тортур,
Та упертого розуму стіни
Заточили твою душу в мур
неприступного протистояння
Слову Божому в лютій борні,
В котрім крапля надії остання
На спасіння – тобі і мені.
Але ти ці слова не приймаєш
І плекаєш гріховний багаж,
А в запеклості навіть не знаєш,
Що несеш небезпечний вантаж.
Він – як станція радіаційна,
випромінює пагубне зло,
і воно убиває постійно
все, що створене Богом було.
Ти – носій небезпеки усьому,
що живе на планеті Земля.
То ж покайся, нарешті, у цьому –
хай твій гріх нас вже не спопеля!
