Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Nikolska Mary: Зустрілися два береги - 4 - ВІРШ


Nikolska Mary: Зустрілися два береги - 4 - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 26

Пошук


Перевірка розміру




Зустрілися два береги - 4

                                    Золото, годинник і королівські туфлі - Моя ти лапочка, моє ти сонечко! - зненацька поринула Тетяна Оленці назустріч. Від несподіванки Оленка трохи відскочила, відразу не збагнувши, як реагувати на такий бурхливий прояв почуттів. Тим часом з-за її спини вискочила руда кішка, вигнана з ресторації, яку Тетяна миттєво підхопила на руки, солодко промовляючи: - Моя ти люба,  моє золотко! - пестила Тетяна кішку. «Є підозри, що Тетяна вагітна», - пронеслися Оленці в голові позавчорашні слова Софії в кавярні  Еретрії біля моря. - Доброго ранку, Олено, - Тетяна нарешті зволила звернутися і до Оленки, коли кішка вистрибнула з її обіймів і втекла. Міхель в свою чергу теж кивнув. - Ти, кажуть, сьогодні відїжджаєш? - Так, я вже зібралася, - неохоче відповіла Оленка. - А шкода - з українками такий гарний секс! - посміхнувся Міхель на весь рот, за що отримав від Тетяни по дупі і зареготів ще голосніше. Може, це його регіт лунає тут вранці? Адже стадіонів поблизу нібито немає?    «Ось чому він прагне завжди носити шорти, але якби він до цього полюбляв тримати язика за зубами ... У нього інтелект 14-річної дитини, а тіло - 64-річного мужика! Ой, ні, це – наклеп: хіба грецькі підлітки не працюють цілодобово, допомагаючи родині своїх батьків? І хіба мало літніх людей, які в будь-якому віці підтримують себе в гідній формі? Просто дурна жінка може бути іноді привабливою (хоча це дуже дискусійне питання!), але дурний чоловік - відомо, ніколи! Тим більше, якщо у нього купа грошей - вони ще більше підкреслюють недалекоглядність свого господаря! Тоді чому ж хлопчиків не змушують хоча б добре вчитися в школі, як дівчаток, але натомість батьки просто задовольняються тим, що їхні хлопчики - не дебіли? Чому ж, коли Оленка закінчила школу із золотою медаллю, багатьом дівчаткам-відмінницям просто ні з ким було танцювати на святковому президентському вечорі, і за розпорядженням самого Кравчука телефонували до Суворівського училища із наполегливим проханням надіслати «чоловіче підкріплення» на танцювальну партію? Чому хлопчики не витягують навіть шкільну програму - їх прикріплюють як баласт до дівчаток-відмінниць? Куди поділися справжні чоловіки? Просто іноді батьки так радіють, що у них «ура, хлопчик!», і вже іншого, більшого, щастя їм не треба », - подумала Оленка про себе, але вголос відповіла на репліку Михеля про секс досить стримано: - Вітаю! - Як ти подорожуєш одна, без сексу? Це ж так шкодить здоров'ю, - не вгамовувався Міхель, запалюючи електронну цигарку. - Не більше, ніж паління, - заперечила Оленка. - Ми знаємо, що ти - незаміжня, нам встигли розповісти! - урочисто вигукнула Тетяна на весь вестибюль, швидко відтіснивши Михеля подалі до сходів - може її обранець прямо тут захоче сексу? «О, в Греції чутність - ще та!» - подумала Оленка. - Я тобі щиро бажаю, - Тетяна щедро посміхнулася на цілих 32 зуби, - знайти свою другу половинку! «Фаїна Раневська мала рацію: на половинки поділені таблетки і п'яті точки, але я - істота цілісна,» - Оленка не встигла вставити свої «п'ять копійок», бо Тетяна бадьоро продовжувала: - І знайти її якомога швидше - адже годинничок твій цокає! - Невже це мій годинник цокає? - Оленка демонстративно дістала з бокової кишені сумочки свою крихітну стареньку мобілку величиною трохи завбільшки наручного годинника, подивилася на екран і піднесла до вуха, прислухаючись. – Але я не чую, щоб  цокав! Не треба плутати мій годинник із курантами або зозулями, що кують - я зозуль не тримаю. Проте добре, що ти нагадала мені про час - адже дійсно пора на сніданок, а вам – бажаю щасливо залишатися, - і поспішила до ресторації, в той час як Міхель із Тетяною попрямували до бару.     Не встигла Оленка розставити на столику різогало, курагу і каву, як у дверях з'явилися Софія і Такіс – помітно стомлені, як здалося Оленці на перший погляд. Може, сьогодні з  раннього ранку занадто яскраве сонце, палюче, як пожежа? - Доброго ранку, Елені! Смачного! Нарешті ми тебе знайшли - вчора півготелю на вуха підняли, а твій телефон не відповідав - де ж ти пропадала? - навперебій запитували вони, підсівши до Оленки за столик. - Я вчора їздила в Прокопі, до Івана Малоруського - в горах дійсно мобілка слабо бере. Але сподіваюся, я не сильно вас розхвилювала? Пам'ятаю, що, на жаль, сьогодні останній день мого перебування у вашому прекрасному готелі, і я змушена повернутися на Україну, - Оленка мляво вказала на свою подорожню сумку. - Нам дуже шкода, що ти нас залишаєш, - з непідробним сумом промовила Софія, заклопотана і стомлена, однак одягнена, як завжди, із бездоганним смаком. - Ти хоч встигла відпочити? Віслюк не збудив тебе? - Який віслюк? – не повірила Оленка. Крім Михеля і Тетяни, їй на шляху жоден віслюк не траплявся. - А хіба ти не чула, як він кричить вранці? – здивувався Такіс. - Отже, це віслюк кричить? А я думала, що якийсь запізнілий фанат повертається зі стадіону, у нас такі вигуки лунають під час матчів!     Софія і Такіс недовірливо посміхнулися. - Сьогодні скасували деякі маршрути через пожежі, - пошепки промовив Такіс, глибоко зітхаючи. - Доведеться плисти не через Рафіну, а через Еретрію - прямо в Оропос, а ми з радістю проведемо тебе, щоб ти не заблукала, - уточнив він. - Думаю, не заблукаю, і часу більш ніж достатньо! - Ти вже й речі зібрала? - Такіс спробував «зважити» Оленкіну сумку на свою руку. - Там грецький посуд. Я дивом його знайшла в Прокопі, та ще й косметику «Макровіта». На жаль, вже не продають «Секрети Афродіти», і навряд чи в дьюті-фрі її привозять, - сумно зітхнула Оленка - Я знаю, де можна знайти косметику «Секрети Афродіти», - жваво втрутилася Софія. - Поїдемо? - Люба, тоді без мене - я не шанувальник жіночих секретів, навіть якщо вони - від самої Афродіти. Я прямую до Еретрії і чекатиму на вас обох в порту, - посміхнувшись, скомандував Такіс.       Софія, мабуть, довго очікувала миті, щоб поговорити з Оленкою наодинці, в її власній автівці, де «чутність» значно менша, ніж в цілому по Греції. Оленка подякувала персоналові і озирнулася - хто знає, чи повернеться вона сюди ще? Але так кортить забрати з собою теплі спогади! - Ми не підписали вчора контракт про співжиття, - сказала Софія «в повітря», коли сіла за кермо. «Ми» - звучало дуже красномовно! - Тетяну сильно нудило по дорозі, і найдивовижніше - моя гінекологиня не визнала вагітність! - Софія на мить відірвалася від керма, піднявши руки до неба. - Я, звичайно, не лікар, але причина нудоти може бути вельми банальна - Тетяна, судячи з усього, регулярно бере на руки котів перед тим, як іти до бару, - Оленка згадала ранкову сцену з «годинком» і «золотом». - Що ти сказала- котів ?! Це ж наступа шахрайка?! - роздратовано скрикнула Софія. Куди ж поділася її вчорашня витримка? І слово «наступна» теж наводило на роздуми. - В даному випадку треба обирати - або люди, або тварини, якщо Тетяна дійсно вагітна. Адже не завжди навіть УЗД може чітко визначити вагітність, захворювання, стать. Ось один мій знайомий вихвалявся, що у нього буде син, а народилася дівчинка! Він потім всім пояснював, що на УЗД, мовляв, «причепилася якась закорлючка»! А реактиви для аналізу генетичних відхилень у нас з метою економії розводять 4 (!) рази - яка вже тут точність? Натомість всім пропонують робити аборти, які коштують чималих грошей при мізерній відповідальності лікарів, - Оленка поки що недостатньо розуміла, як реагувати на емоційні сплески Софії. - Тетяні просто зручно жити «однією ногою тут, а іншою - там», - Софія ніяк не заспокоювалася. - Навіщо ж вона так солодко виспівує про сім'ю, якщо, за її словами, у неї в Україні двоє паралізованих батьків - інвалідів Чорнобиля, які потребують догляду? - І грошей? - наважилася запитати Оленка. - Звичайно ж - ми їх регулярно відсилаємо! - Софія нервово затеребла кермо, обурюючись, які повільні й нетямущі туристи на повороті. - Якщо батьки дійсно потребують догляду, то Тетяна де юре аж ніяк не може виїхати на ПМЖ, особливо, якщо у неї немає братів і сестер, готових взяти на себе догляд за близькими родичами похилого віку. - Цілком зрозуміло, проте: як же Тетяна залишає своїх немічних батьків на 90 днів? – Софія звела брови догори і уважно подивилася на Оленку крізь сонцезахисні окуляри. - Хтось же доглядає цілих три місяці її батьків! «Загадкова жінка загаджує життя кому завгодно», - згадала Оленка інтернет-гумор. - А може бути, що ці добрі люди доглядають і дитину, яку вона намагається там приховати, а тут збирає кошти нібито на батьків! Пробач мене, що я скипіла, але вже немає сил, - Софія на мить зняла окуляри, витерла сльозу і знову схопила кермо. Оленка розуміюче кивнула. - У мене таке відчуття, що нас прокляли! - Софія знову заплакала і зупинила машину, щоб витерти рясні непрохані сльози. - І я навіть знаю, хто ... - зітхнула вона, припарковуючись. - Пані, подайте мені що-небудь, я дуже хочу їсти! – смаглявий хлопчина зазирнув у віконце автівки. Софія дістала чималу купюру з гаманця і простягнула йому, обачно підіймаючи скло. - Курди, - зітхнула вона. - Через них у нас багато проблем, але я молюся за Курдистан! - вигукнула вона. – А знаєш, чому? Бо моїх бабусю й дідуся курдська родина врятувала в 20-і роки минулого століття від різанини в Каппадокії, де вони народилися. Рятуючись, вони боялися плисти морем до Еллади - там була єдина надія на англійські судна, якщо підберуть приречених втікачів, але якщо ні – тоді гинь в солоній безодні! А бабусі й дідусю курди вказали потаємний хід в горах - так вони через Курдистан в Палестину пробралися, там дітей народили, а потім вже і я на світ з'явилася, - зітхнула Софія. Тепер Оленка зрозуміла, чому Софія не зовсім по-грецьки назвала свого сина. - Весь час мріяли до Елади повернутися, але дуже довго з'ясовували формальності. У Палестині конфлікти загострилися, а в Греції - громадянська війна, не встигла вона скінчитися, як раптом – на тобі, режим «чорних полковників»! Більше мільйона греків тоді по різних кінцях світу розсіялися - куди вже нам було повертатися? Міхель у нас народився в Палестині, там і до школи почав ходити. Але нарешті ми отримали грецьке громадянство - завдяки Такісу я теж відновила свій родовід. Ти помітила, як ми любимо свою землю, благословенну Елладу - нашу історичну Батьківщину? - Ще б пак! - Оленка навіть слів не могла підібрати у відповідь на відвертість Софії. - Такіс разом з простими робітниками пляж прибирає - каже, для нього немає ліпшої роботи! - Ото ж бо й море тут дарує стільки натхнення, - Оленка пригадала свій вечірній морський моціон. - Шкода, що наша сім'я дуже пізно сюди переїхала! Може, нам би вдалося врятувати той рай, який цілу вічність на нас чекав? Завжди хочу відмотати час назад і виправити непоправне, - зітхнула Софія, знімаючи сонячні окуляри: в Греції без них не дозволяють водіям сідати за кермо. «А я рада була б забути своє минуле, - подумала Оленка. - Краще сита старість, ніж голодна молодість! Але з роками якщо немає почуття голоду, то проявляється одне з двох почуттів - або почуття обов'язку, або почуття власної гідності. На жаль, друге - частіше, ніж перше. Але чи можуть ці два почуття існувати разом? Навряд. З почуттям обовязку стрибають під танки, а з почуттям власної гідності посилають туди інших. У словосполученні "почуття обов'язку" важливий порядок слів - спочатку "почуття", потім - "обовязок". Це не контракт, де чітко прописані обовязки як зобов’язання кожної зі сторін. Почуття не можна описати в контракті, тим більше - навязати. Якщо хтось щось нав'язує - це рабство ... Не тільки в російській мові слова "раб" і "робота" - однокореневі ... "     Тим часом з магазину вийшла симпатична немолода, але доглянута приємна жінка з широкою щирою посмішкою: - Софія, доброго ранку! А я собі думаю – чи твоя це машина? Адже ти не виходиш, і я вирішила впевнитися, чи все у тебе гаразд? - Георгія, здрастуй! - Софія вийшла з машини і поцілувалася з подругою. - Познайомся: це наша гостя Елені з України, яка, на жаль, приїхала сюди лише на декілька днів, але хоче буквально перед від'їздом купити собі косметику - адже у тебе завжди були «Секрети Афродіти», чи не так? - Здрастуй, Елені, - Георгія поцілувалася і з Оленкою. - Звичайно, проходь, у нас якраз нова поставка, - Георгія вказала на свій невеликий магазинчик біля стоянки. Увійшовши до крамнички, Оленка помітила ... ні, не тільки вантажників, які розбирали новесенькі упаковки, і не тільки косметику - до неї вона ще обов'язково повернеться, але ... її чекала така рідна пара якісного красивого взуття! Високі підбори, дуже елегантні, лаковані ... - Тобі подобаються ці туфлі? - Георгія, як і всі гречанки, не потребують опусів-пояснень - вони все читають в очах. - Я приміряю, - Оленка намагалася тримати себе в руках. - Ну, як почуваєшся? - поцікавилася Софія. - Відчуваю себе як у домашніх капцях, але виглядаю ... - Як на подіумі? - в один голос вигукнули Софія і Георгія. - Так! - Оленка тріумфувала: тепер не треба ані тапочок, ані шпильок, тому що все - в одному флаконі! - Це наша грецька фірма «ДЕМАГО» випускає, - похизувалася Георгія. - Я знала, що грецьке взуття дуже зручне, але недооцінювала його дизайн! Це набагато краще, ніж популярні світові бренди, - Оленка не хотіла знімати свою покупку для упаковки, настільки їй сподобалися колодка і фасон. - Дозволь, я зроблю тобі подарунок? - довірливо запитала Софія змовницьки-напівпошепки. - Ні-ні, що Ви - я із задоволенням заплачу сама, тим більше, що тут якісне взуття коштує в рази дешевше, ніж у Києві, - Оленка зніяковіла, начебто вона виклянчили туфлі. - У рази дешевше? - витріщила очі Георгія. - Адже я ще знижку тобі не вирахувала! - А зі знижкою скільки буде коштувати? - Шістдесят євро. Тільки поки що нікому не кажи ціну - у нас знижки будуть до кінця серпня, отже –повертайся, і обов'язково знайдеш щось нове й корисне! «Я б і не виїжджала», - подумала Оленка. Її серце зненацька тьохнуло - так хотілося дізнатися про Костаса ... Може, користуючись зростаючою довірливістю Софії, нарешті запитати його прізвище?                                           Таємниці Софії Софія, можливо, наведе довідки, але ... як така цікавість (не просто заради ввічливості) відіб'ється на сім'ї Костаса? Чи не влаштовуватиме його дружина «сцени ревнощів»? Навряд чи вона розцінить Оленчин прояв почуттів як «чисто дружній». Та й сама Оленка вже встигла усвідомити: Костас живе в її серці не просто як друг ... - Зимислилася? - Софія ледве доторкнулась Оленкиного ліктя. - Так, пусте... А де тут креми? - Оленка перевела тему розмови. - О, є «Секрети Афродіти» і не тільки! - зраділа Георгія. - Що, гель у подарунок до крему? - уточнила Оленка - Так, до кремів для очей надамо оливковий гель для обличчя у подарунок - тримай! - Георгія спритно спакувала креми й туфлі. - Ну, ти задоволена? - запитала Оленку Софія вже в автівці, коли попрощалися з Георгією і попрямували до порту. - Навіть очам своїм не вірю, а ще менше - відчуттям: такі туфлі класні, натуральні й майстерно зроблені! - Ото ж бо - приїжджай частіше! І не ображайся, що запропонувала розрахуватися замість тебе - просто хотіла зробити тобі подарунок. Пробач мене, - напружено видавила Софія останню фразу. - За що? - ошелешено запитала Оленка. - За те, що думала про тебе погано, хоча Філіп розповідав про тебе тільки найкраще, - Софія нервово кермувала на повороті. - Я знаю багатьох чоловіків з України - дуже гарні люди й працівники! Ось у Георгії 2 вантажника - з України, з Донецької області. А жінки, - Софія нервово потягла цигарку, - де ж вони працюють? - Софія підняла брови понад окулярами. - У нас дійсно важко знайти роботу, - зітхнула Оленка. - Тому займаються сексом, щоб платили? - відверто запитала Софія. - На жаль, таких випадків багато. Без сексу можна знайти тільки примітивну роботу, або, навпаки, дуже складну! І не тільки в професіях на кшалт «масажистка», «співачка» або «секретарка», - Оленка пригадала, скільки неоднозначних жартів на тему своєї професії їй довелося вислухати. - Щоб стати кандидаткою наук або директоркою фірми, наприклад, доводиться приносити різні жертви, але про це воліють мовчати. Скільки жінок чогось «досягли в житті» ... насправді - завдяки або чоловікові, або батькові, або коханцеві. Останні частенько говорять, що «самі всього досягли». - Але комусь доводиться платити за ці досягнення, чи не так? - Софія знову пильно подивилася на Оленку крізь окуляри і продовжувала розмову: - Ми маємо одну хворобу на все життя - це Міхель. Начебто нам його підмінили при народженні! - відчайдушно вигукнула вона. «Швидше за все, це так, - згадувала Оленка, наскільки Міхель не схожий ані на Софію, ані на Такіса. - Але що ж вдієш? Назад час не повернеш! І немає такої процедури, щоб сина визнати «не-сином», якщо одного разу він ним уже став ». Софія оповідала далі:  - Ще в Палестині, будучи підлітком, він запаморочив голову юній дівчині - вона буквально по п'ятах за ним бігала. Не знаю, що там трапилося, але зненацька її знайшли мертвою! Ні, Міхель її, звичайно, не вбивав, але, - Софія проковтнув сльозу, - її мама прийшла і прокляла нашу сім'ю! Ми вирішили швидко виїжджати в Елладу, не гаючи часу на зайві розмірковування - нам тоді здавалося, що в Елладі на нас не будуть так косо дивитися, як в Палестині, і життя налагодиться! Але, - Софія знову змахнула сльози, - загинув наш син! - Як? - зніяковіла Оленка, знаючи, що Міхель живий-здоровий. - Габріель, - зітхнула Софія. - Мій старший син, моя гордість, надія і підтримка! Він змалечку мені допомагав ... тільки-но говорити навчився, а вже питав: «Мамо, можна я двір підмету? Мамочка, ти дозволиш мені вимити твій улюблений сервіз? » - Софія заплакала, але швидко приборкала емоції. - Габріель передчував свою смерть ... Ти уявляєш, його кохана дівчина вийшла заміж за іншого, і мій син помер миттєво, в розквіті сил, нібито згорів ... Чи то від образи, чи то від слів матері дівчини-палестинки , яка в Михеля закохалася! Кажуть, материнські прокльони, якщо вони справедливі, то завжди збуваються ... Зізнаюся, для мене Габріель завжди живий - я не вірю, що його немає ... І тобі я послала помилково фото Габріеля - він старший за Михеля і дуже красивий, правда ? - Софія посміхнулася крізь сльози. - Був ... Чому ж краса не може існувати на цій землі? Чому ж вона згорає, перетворюючись на попіл? - вона нервово скинула золу цигарки у вікно. Оленка мовчки поклала їй руку на плече - що ж тут скажеш? Софія промовляла далі, користуючись тим, що Оленка не перебивала її: - Думали, приїдемо на Кріт - розпочнемо нове життя! Готель побудували, воліли б навіки там залишитися! Я орхідеї вирощувала, Такіс прекрасно рибалив і готував їжу. А яка там чиста вода поблизу Ретімно! Адже ти була на Кріті? - Оленка кивнула. Софія продовжувала розповідь: - Крабів - повно, більше, ніж туристів! А тут тобі й грець - наступна дівчина Михеля, з України, начебто йшлося про весілля - принаймні, ми з Такісом так думали. Вона регулярно до нашого готелю приїжджала, хоча ніде не працювала. Ми за неї гарантійні листи в посольство писали - тоді ще візовий режим був. Вона нам казала, що вчиться! Ми чекали, чекали - адже навчання колись має завершуватися, чи не так? «Ні, у нас навчання ніколи не закінчується - спочатку школа, потім - ВНЗ, потім - аспірантура, потім - докторантура, всюди - плати гроші і вічно навчайся! І ніхто тебе з цього зачарованого кола не випустить - це те ж саме, що лікарю відмовитися від пацієнта, який сплачує гроші – ту чи іншу болячку лікар обов'язково знайде, адже пацієнти - це кури, що несуть золоті яйця. Начебто пивнушки-наливайки , які завжди раді алкоголікам - це ж їхній постійний контингент! Так і навчання - свого роду наркотик: спробуй, злізь з нього! Хоча правильно кажуть у Греції: «Παν μετρον αριστον» - «Все добре в міру» Яку нісенітницю кажуть на Україні: «Уміті - за плечима не носити». Один рюкзак з книжками чого вартий - Оленка запам'ятала ще по школі! Може, знання як такі за плечима не носиш, а в душі? А в голові? Ти думаєш не своїми думками, а чужими, нехай дуже шанованих людей, але тим не менше - це не твої думки, і для тебе хід міркування великих вчених може бути вельми не актуальний, якщо не сказати - «згубний» ... Так навіщо ж каструвати свій мозок заради того, щоб замість нього вставити собі чужий? Щоб життя жорсткіше всього провчило тих, хто любив навчатися! Це називається «освітою» ... Скільки дітей приймають наркотики перед олімпіадами - не тільки спортивними, але й математичними, наприклад? І заради чого - заради вимпела? Адже в наступному році - вже нові герої, а ти - не факт, що знайдеш роботу зі своїм торішнім вимпелом! Технології швидко застарівають, а твої знання завжди або майже завжди будуть «принижувати гідність» потенційного роботодавця, інтелект якого рідко здіймається понад тарілкою в дорогій ресторації, де він любить «поважати себе» ... Навіщо ж «освіта» - така необхідна, але нікому не потрібна? Раніше молоду людину вчили в школах і ВУЗах приймати ОБРАЗ Божий, а тепер вчать «до самого майбутнього» йти краєм прірви незрозуміло з чим за плечима, замість того, щоб цю прірву разом перестрибнути? Який образ вимальовується – чи НЕ безглуздий, чи не скотський? Ні, перестрибнути прірву тобі не дозволять - адже ПРІРВА В МАЙБУТНЄ є відчутним сьогоденним ДЖЕРЕЛОМ ДОХОДУ не тільки для ВНЗ! А чи не краще просто займатися реальною справою, освоювати ремесло, аніж вчити чужі й непридатні, а найчастіше - шкідливі поняття, що не застерігають від прірви, а навпаки, тихо й непомітно підводять до неї? » - билося в голові в Оленки. Але навряд чи варто ділитися з Софією - у неї свої думки, свій чималий біль. - А навчання не скінчалося! - Софія відкривала душу далі. - Одного разу Катерина (так звали цю українку) приїхала до нас в готель, поплавала в оксамитовий сезон і поспішила додому. Ми так і не зрозуміли, хто і навіщо її викликав? У неї випадково візитівка з валізи вилетіла, а прибиральниці в наших готелях дуже ввічливі й уважні - що знайшли, відразу віддають, не викидають із сміттям. Оскільки Катерина вже булла тоді в аеропорту, то покоївка зателефонувала нам на мобільний - мовляв, напевно, Катерина шукає цю візитівку? Ти б бачила, як збентежилася Катерина, як почервоніла - мало не злітала там в аеропорту! Прибиральниця, на щастя для нас, була з Грузії- вона-то прочитала, що у візитівці написано: «Будинок для дітей з особливими потребами». Виявилося, у Катерини там син утримується, а депутати регулярно фінансують цей заклад, де живуть серед інших їхні власні біологічні діти, нагуляні по святах! «Ще один приклад благодійності», - подумала Оленка і сама злякалася, наскільки її нудить від цієї теми. - Уявляєш, що ми з Такісом тоді пережили? Адже Катерина ані слова про свого сина нам не казала, бо хотіла його приховати! Через ганьбу ми швиденько з Кріту поїхали, але Катерина знову з'явилася - зізналася вагітною, але ми зовсім не впевнені, що від Михеля! - Софія похитала головою, нервово поглядаючи на світлофор. «Ми з Такісом переживали ... а Міхель - не переживав?» - кортіло запитати Оленці, але тут увімкнули зелене світло і Софія раптово рушила з місця. - Ми їй регулярно гроші надсилаємо, щоб не робила шелесту - не вистачало нам ще звідси, з Евіі, втікати! Куди? - Софія розвела руками і подивилася на Оленку. - Але Катерина не може бути вічно вагітною, чи не так? - це все, що могла запитати Оленка. - Воно-то так, але дитину в Грецію не привозить - «мати двох дітей не може їх залишити!» Ми зрозуміли, що доведеться просто платити гроші, щоб уникнути її шантажу - у нас же є репутація, яку дуже легко зіпсувати, а Катерині втрачати нема чого, і з будь-яких  пліток вона зробить вигоду! Якби у неї не було жодного сумніву, що саме Міхель - батько її другої дитини, то вона б швиденько зробила біологічну експертизу в Україні, чи не так? Адже у вас це дешево, а в Елладі треба витратити не одну тисячу євро, щоб у суді визнали батьківство, - Софія нервово тремтіла цигаркою, промовляючи далі: - А нещодавно Катерина фотографію опублікувала в інтернеті, де вона - з обручкою! Важко повірити, що це правда - невже таких ще заміж беруть? - очі Софії вистрибували із орбіт., і не допомагали навіть сонцезахисні окуляри - Саме таких і беруть заміж - принци й не тільки вони, хоча раніше навіть найгірший сільський п'яниця посоромився б такої долі. Світ змінюєтьсяться, і результати очевидні! Але якщо Ви дозволите, я дещо запитаю, - Оленка зам'ялася, але Софія впевнено кивнула. - Де зараз живе Катерина? - Я бачу на Фейсбуці, що вона регулярно буває в шикарному будинку останні півроку, - зітхнула Софія. - А раніше ... вона навіть на фотографії не показувала свій будинок! Які ж ми були наївні, довіряючи їй! - Якщо правда, що вона виманює з вас гроші, то ... - Що? Звичайно правда! - скрикнула Софія. - ... то у вас є шанс з нею боротися, тобто - з її шантажем, - продовжувала Оленка. - Як? - майже безнадійно вигукнула Софія. - Я так розумію, що «мати двох дітей» ніде офіційно не працює, але регулярно буває (якщо не сказати «живе») в шикарному будинку, крім того, їй є що їсти і що одягати ... - Одягається вона чудово - ти б лише побачила, які бренди вона носить! «Вміє себе" поважати "», - промайнуло в голові Оленки. - Так ось - це змістовний матеріал для податкового контролю! Ви повинні знати справжнє прізвище Катерини і дату її народження - адже вона жила у Вашому готелі, і гроші Ви надсилаєте на її прізвище за паспортом, вірно? - Звісно! - підтвердила Софія. - Дуже легко повідомити нашу податкову інспекцію, скільки грошей Ви їй надіслали з розбивкою по роках, а вже вони розберуться! - Як розберуться? У вас же всі крадуть! Ну, не всі, але більшість, - уточнила Софія, дивлячись на Оленку. - Тим не менше - отримані перекази грошей з-за кордону Катерина повинна була задекларувати, але навряд чи це зробила. Ви ж не писали, що це аліменти на утримання дитини, вірно? - А ні в якому разі, бо нас в банку засміють, якщо ми так напишемо, - замахала рукою Софія, відірвавшись від керма і дещо вихляючи. Ззаду засигналили, і вона швидко відновила траєкторію руху. - Якби Ви написали, що платите «аліменти», то такі перекази правомірно не обкладаються в Україні податком з доходів фізосіб. І найголовніше - в майбутньому, якщо дійсно раптом визнають, що це - дитина Михеля ... - Ніколи! - закричала Софія. - Ніколи і ні за що! Це - просто шантажистка! Пробач, що скрикнула - нерви не витримують, - вона сповільнила швидкість ходу автівки. - Я розглядаю найгірший варіант - зауважте, тести на батьківство мають вірогідність ... 99%! Здавалося б, «майже 100%»? Але це схоже на «не можна перестрибнути прірву на 99%», - Оленка відчула на собі виразний погляд Софії з-під сонцезахисних окулярів. Вчора, здається, Оленка вже говорила про «перестрибнути прірву на 99%». Що ж, нехай пробачать за «повторення - мати навчання»! (грецьке прислівя: «наука-мука») Коли Софія дещо заспокоїлася, Оленка повідомила їй далі: - У нас в Україні є прислів'я: «Закон - як дишло: куди повернеш, туди й вийшло!» Он китаянка народила близнюків - виявилося, від абсолютно різних батьків, тому що «колись давно» провела ніч з іншим чоловіком! Як її вивели на чисту воду? Чоловік засумнівався, що один з близнючків - це його біологічний син, на його думку схожості не було абсолютно! А китайські медики з урахуванням багатовічного досвіду і прогресу розібралися по суті ... По-різному може вийти - в найгіршому випадку Катерина, навіть якби й змусила суд визнати батьківство Михеля, вже не змогла б претендувати на аліменти за весь цей час, оскільки вона і без того регулярно їх отримує. Але якщо Ви не писали «аліменти», а вказували якесь інше цільове призначення ... - «допомога», - підказала Софія, глибоко зітхаючи. - То «допомога» з-за кордону повинна в Україні обкладатися наповну! Але Катерина навряд чи про це згадала і, можливо, сподівається витребувати з вас у майбутньому додатково ще й аліменти до вже отриманих сум, якщо раптом батьківство Михеля підтвердиться (на жаль, цього не можна виключати). Судячи з її звичок, вона наколядувала чимало - від Вас, а може бути, і не тільки від вашої сім'ї. - Перекладеш їй з грецької те, що ми напишемо? Адже вона грецькою - анібельмеса, - похитала головою Софія, витираючи сльози. - Спочатку треба пояснити Катерині не тільки як «матері двох дітей», але як громадянці України, де закінчуються її права і починаються обов'язки. Пояснити усно або письмово, а якщо не зрозуміє - тоді офіційне повідомлення в українську податкову інспекцію. Перекласти українською мовою на заваді не стане, але писати треба тільки від Вашого імені. Однак це може знадобитися в найгіршому випадку - сподіваємося, що Катерина не зовсім дурна (а розум і хитрість - різні поняття!), і перш ніж ризикувати будинком та всім іншим, що є в ньому, вона ретельно подумає, чи варто вас надалі шантажувати. Тут задзвонила мобілка Софії. - Так, Такі, ми вже в Еритреї, під'їжджаємо до порту, не хвилюйся! Що? Як це - швидка? Що з Тетяною? -  зарепетувала перелякана Софія.

ID: 920943
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.07.2021 20:29:50
© дата внесення змiн: 30.07.2021 20:29:50
автор: Nikolska Mary

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (56)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
inki: - купола
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
dashavsky: - Секс магніти. :D
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Олег Крушельницький: - :hi: Шикарно! :give_rose: :give_rose: :give_rose: :9:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
anna zakohana: - смоктунці :apple:
Синонім до слова:  Набережна
anna zakohana: - прирічкова :22:
Синонім до слова:  Нічний
anna zakohana: - неосвітлений
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Андрій Ко: - Близнючки :D
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Ярослав К.: - Дві хурми
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Тіті :16: :16:
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Святі холми
Синонім до слова:  Поринений (у щось)
Пантелій Любченко: - По вуха заклопотаний
Синонім до слова:  Набережна
Пантелій Любченко: - Побережниця, береговиця.
Синонім до слова:  Набережна
Чорнобривець: - Пішохідниця
Знайти несловникові синоніми до слова:  Набережна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Переоцінювати
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Поринений (у щось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Просто
Пантелій Любченко: - не мудруючи лукаво, тупо, як дві пучки ...
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
YarSlav 2018: - Перси , Гори ,......
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Preciso: - Ворота в рай
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Preciso: - Святі горбочки...
Синонім до слова:  Просто
Матео Галицький: - Ізі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Просто
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Матео Галицький: - Перса
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Єва: - Розтанути
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
yaguarondi: - Симпл димпл..
Синонім до слова:  Жіночі стегна
Чорнобривець: - Окорока
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Чорнобривець: - Пуп'янки
Синонім до слова:  Гість, гості
Kameshko: - зайда, відвідувач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Гість, гості
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Нічний
Kameshko: - Досвітанковий, підзоряний.
Синонім до слова:  Гілка дерева
Pismonosiza: - Щупальцы-фролы
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рушник
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Нічний
Артура Преварская: - ноктюрновий
Синонім до слова:  Фіззарядка
S.V.P.: - Тілодриганка, тітотряска
Знайти несловникові синоніми до слова:  Нічний
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Морський берег
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Пробіжка (ранкова, чи вечірня)
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Засмага
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Митник
Mattias Genri: - Митник - взяточник, хапуга...
Синонім до слова:  Перемога
Олександр МкКола-вич: - Миздобули
Синонім до слова:  Груди (жіночі)
Розалія Гріф: - Бюст
Знайти несловникові синоніми до слова:  Митник
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Біженці
Svitlana_Belyakova: - обездолені
Синонім до слова:  Біженці
Т. Василько: - Заволоки
Знайти несловникові синоніми до слова:  Біженці
Юхниця Євген: -
Нові твори