Не плач, не бійся, не журись,
Усе мине, пройде колись...
Час віднесе усе кудись,
Тож будь уважна не спіткнись...
А як спіткнешся, не впади,
Випий холодної води,
Подихай тихо й почекай,
Усе погане має край...
Воно відійде в нікуди,
І замете болю сліди...
І зрозумієш тоді ти,
Треба себе все ж берегти...
Живи у злеті й боротьбі,
За все найкраще на землі,
І стане легше тобі жить,,
По - новому будеш ходить...
Отож, не плач, не бійся, не журись,
А за роботу з пристрастю берись,
Забудь про зради й болячки,
І будь щасливою таки...
Життя ж лиш раз усім дається,
Бува надією сміється,
А то й грозою озоветься,,
Отож, не плач, не бійся, не журись,
За правду віддано борись,
Собі і людям помагай,
Надії й Віри не втрачай,
І за Любов не забувай,
Любов це дар нам Богом даний,
Хоч світ жорстокий, та й цікавий...
Пройди життя, як Бог велить,
Життя у кожного ж, як мить,-
Не витрачай його на плач,
Кожен життя свойого ткач...
За кожну мить його борись,
Працюй і смійся, й не журись...
Дякую,Іринко!Ностальгія в душу влізла, я ж людина не залізна, то щоб душу відігріти, я пишу казки і вірші. А коли не помагає, той ковток води ковтаю, це все ж краще, аніж сльози, вода -ліки і прогнози...
Слушні поради. 
))) це мені близьке, наче ковток тої води, коли дуже мучить спрага... 
