Щось зелене вже десь під шлунком,
Щось непізнане, щось чуже,
Вихідними і подарунком,
Йодом, пластирем і драже.
Щось забуте, дно морожене,
Крига пам'яті і слова,
Сто раз бачене, сто раз ходжене,
Дельта, зет і ікс, і крива.
Щось неправильне, надто висяче,
Щоб не різати те, що є.
А вночі мій храп надто бісячий,
Серце гучно аж надто б'є.
Як сироп якийсь, лапки змучені,
Я все ковзаю, я лиш тінь
Самого себе, ми розлучені,
Вибиратися надто лінь.
На екваторі пахне жареним,
Чутно плач і крик, видно крах.
Чимось місячним, чимось мареним
По спині повзе бляклий дах.
Я прозорий геть, я розчавлений
Своїм прагненням бути всім
Чимось більше, ніж. Надто правильний,
Я давно забув де мій дім.
Ваша совість десь надломилася,
Ваші цінності всі пусті,
Віра падала і розбилася,
Карта пластику у руці.
Я палю і п'ю, не терплю хрестів,
Пам'ятаю всіх і не сплю
Світ давно вже дав все, що я хотів.
Я дивлюсь униз і стою.
Більше не кричіть, не торкайтеся,
Не марнуйте свій цінний час.
Я стою один. Прокидайтеся
І ідіть собі. Я не з вас.
ID:
918656
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 04.07.2021 17:38:34
© дата внесення змiн: 04.07.2021 17:38:34
автор: Аарон Краст
Вкажіть причину вашої скарги
|
