Такий ося́йний місяць - незрівняне диво.
Липневий вечір грою тіней захопивсь -
То з блиском місячним, що біля стін з'явивсь,
То з електричним, що з ним спорить несміливо ..
⠀
В цій боязні миго́тливої суперечки -
Так дискутує нічничок зі світлячком -
Пливе відлуння міжзіркове звуків речі,
До двору входить ніч навшпи́ньки та бочком.
⠀
Але про те́бе. Милий двір. У кріслі - вільно.
Про що ти знати хочеш, мрієш уві снах,
Витати з ким волієш в нинішніх думках?
Зухвало допущу, що ти - зі мною спільно.
⠀
Бо поряд я! За сотні верст, а точно - поряд:
Навпочіпки під цим же місяцем внизу,
І, наче місяць, мій тебе ласкає погляд,
Можливо, що в порі, яка несе грозу.
⠀
Оригінал
Луна такая, что и сравнивать неловко.
Июльский вечер увлечён игрой теней -
то с лунным светом, что приблизился к стене,
то с электрическим, что спорит с лунным робко.
И в этой робости мерцающего спора -
так могут спорить ночничок со светлячком -
звучит межзвёздный отголосок разговора,
и входит ночь во двор на цыпочках, бочком.
Но о тебе. Твой милый двор, ты, сидя в кресле,
о чем мечтаешь, что хотела бы узнать,
и с кем сейчас изволишь мыслями витать?
Предположу нахально, что со мною вместе.
Да рядом я! За сотни вёрст, но точно рядом:
сижу на корточках под этой же луной
и, как она, тебя своим ласкаю взглядом,
вполне возможно, что в поре предгрозовой.
