На старій, сухій вербі -
Там й ліс недалечко.
Пара лелек ще весною
Зробили гніздечко.
Метушились, клекотали,
Галузки носили,
Згодом діти-лелечата
В гніздечку сиділи.
Мати діток крильми гріла
І життю раділа,
А лелека носив корм
Й не кружляв без діла.
Легковажно під вербою
Вогнище лишили.
Верба тліла без полум'я,
Лелеки сиділи.
Жевріла верба вище, вище -
Вже й сонце погасло.
Ніч... Кому було лелек
Врятувати вчасно ?
Ось вогонь піднявсь угору
Й зайнялось гніздечко...
Стривожилась лелечиха,
Занило сердечко.
Піднялася над гніздом
І заклекотала...
Міцно склала свої крила
Й на гніздечко впала...
Рано-вранці на узліссі
Верба догорає.
Убитий горем над згарищем
Лелека кружляє...
Рокований - невідворотний, фатальний, неминучий.
Написала під враженням прочитаного епізоду в книзі
" Малиновий дзвін" Ю. Збанацького.
Мораль - бувають люди схожі на оту лелеку.
Їм завжди чхати на себе і на свою безпеку...
Та не примусять наслідки подовгу їх чекати -
Заснуть з недопалком, аби на тому світі спати...
Буває, що байдужість людини не має меж. Тому я цілком згідна з Вашою думкою. Як завжди, рада спілкуванню і цікавому, застережливому експромту. Сердечно дякую.
Щиро вдячна, Артуре, за проявлений інтерес до моєї скромної творчості, яка ще є впереміш з дитячою. Звичайно, дуже приємно і велике спасибі за високу оцінку.
Щиросердечно дякую, Любочко, за розуміння і таке чуттєве сприйняття вірша. Живу в лісовому краї і доводилось бачити ці згарища, а причина - людський фактор.
Дуже сподобалось, Галинко
Актуальна тема, яка так часто закінчується трагедією, приносить шкоду флорі, фауні, та й самим "організаторам".
Зворушливо, гірко і боляче через людську недбалість
Дякую, Галинко. Мені теж... це мабуть, оті "гени земляків" зближають, бо я родом з під Дубно. Там колись був великий воєнний аеродром... і вже пів століття, як занесло мене в інші краї
Чудовий сюжет твору. Мені приємно, що ще читають нашу українську класику, про яку навіть тепер не згадують у школі. Я теж люблю з колишніх Збанацького, Довженка, Іваничука й Вадима Собка
Дуже приємно, Валю, що маємо однакові уподобання. Я перечитую свою бібліотечку, на черзі романи Іваничука. Зараз все сприймається по-іншому, як тоді молодою. Щиросердечно вдячна Вам за чудовий відгук.