уповільнене катування
такі бажані слова
вперше та востаннє
голод, холодна голова
припити думати
не говорити, мовчати
стояти на міці, робити
завершити все, знову почати
залишитись на місці
розкрутитись, рухатись
пігулки прийняти,
перестати думати
і нарешті віддатись
на волю вітрові,
старим обіцянкам
по коліна в крові,
витри
і підем цілуватись
з відчаєм
Мовчи.
розкрутитись, не думати
на краще, на гірше чи на превеликий
жаль
я буваю деколи краще, але печаль
світом крутить
і знову мінус один рік,
я відчуваю як всі бажання
тиснуть в груди
побувати десь далі ніж дім,
вдихнути свіжого повітря
та розчинисть у спорудах
місто давить, біжить
все неспинне,
мінімум це істина,
слухати про те як життя жити,
сміятись через відсутність сенсу
Містика, це когось любити
містика
мої думки тихі, а руки бояться
робити будь які рухи
слова - скаральна брехня,
але їх ніколи не чути,
години не рахую, їх придумати люди
ця складна банальність
повсюди
плете павутину, тяжко розібратись
добро чи зло перед тобою
він чи вона,
як з такими рахуватись
першого незнайомця не впізнаю,
зупинився десь на позначці
кінець весни
обличчя більше не сховаю
все бачать, всіх слухають,
Мовчи.
а після розчинюсь в потоці реальності
безслідно для когось,
а комусь частиною
з дрібним шрифтом
довели до білої гарячки,
відкрилася стара рана
тихо, мовчки візьму та закинусь
віртуальним спиртом
сподіваюсь,
що не буде боліти голова
якщо почнеться,
щось ліпше,
а я розчинився просто так
вся суперечка,
пусті слова
але в очі блимає тьмяна лампочка,
спалах
це знак?
сила звички,
привик не існувати
промокли всі сірники
страшно за свої слова стояти
наполегливо
кроки, крики та дірки
без крові не обійдеться
пейзажі у віртуальному світ
завжи знайомі
запізно думати, існувати
доведеться
аж до смерті
уповільнене катування
існування без жодної літери
спочтку стопка, півлітра,
власне бажання
чи діло приглушеної звички
глушити біль я не стану
без сенсу
трохи боляче, але терпимо
розчарування
все це тільки здається
все давно сказано
та тисячі разів переписано
а десь серед сміття
є шлях, є істина
звісно
не для мене,
я розчинився.
ID:
915505
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.06.2021 01:39:49
© дата внесення змiн: 01.06.2021 01:39:49
автор: Зболений
Вкажіть причину вашої скарги
|
