Le débat du cœur et du corps de Villon
Qu'est ce que j'oi? - Ce suis-je! - Qui? - Ton coeur
Qui ne tient mais qu'à un petit filet:
Force n'ai plus, substance ne liqueur,
Quand je te vois retrait ainsi seulet
Com pauvre chien tapi en reculet.
- Pour quoi est-ce? - Pour ta folle plaisance.
- Que t'en chaut-il? - J'en ai la déplaisance.
- Laisse-m'en paix. - Pour quoi? - J'y penserai.
- Quand sera-ce? - Quand serai hors d'enfance.
- Plus ne t'en dis. - Et je m'en passerai.
- Veux-tu vivre? - Dieu m'en doint la puissance!
- Il le faut... - Quoi? - Remords de conscience,
Lire sans fin. - En quoi? - Lire en science,
Laisser les fous! - Bien j'y aviserai.
- Or le retiens! - J'en ai bien souvenance.
- N'attends pas tant que tourne à déplaisance.
Plus ne t'en dis - Et je m'en passerai.
********************************
*******************************
– Це хто? – Це я. – Не розумію, хто ти?
– Твоя душа. Стерпіти не змогла.
Спинись, задумайся! – Нема охоти.
– Пес краще знав де ласка, де хула.
Ти так живеш, що Господи помилуй.
– Чому? – Тебе безумство охопило.
– Чого ти хочеш? – Щоб знайшов ти сили.
Спинися і змінися! – Я змінюсь.
– Коли? – Та будь-коли. – Як так, мій милий,
я замовкаю. – А я обійду́сь.
– Тобі вже тридцять літ. – Я не рахую.
– А що зробив? За голову візьмись!
Взнай світ. – Я знаю світ. Тому – жалкую,
що знаю, а до речі, ще поміть,
пропащому не легко вже пропасти.
– Душа тебе спасає від напасті,
бо хто спасе? – Напевно, що могила,
як я помру, відразу і спасусь.
– Даремно я з тобою говорила.
Я замовкаю. – А я обійду́сь.
– За тебе я боюсь. – Лиши турботи.
– Господар ти собі. – Облиш корить.
– Життя – твоє. – Частина певно сота.
– Змінити можеш ти. – Є воск, є мідь.
– Ти можеш ще злетіти. – Можу стліть.
– Ти кращий, ніж ти є. – Дими кадило.
– Поглянь на небеса. – Я відвернусь.
– Навчайся! – Та мене ти не навчила.
– Я замовкаю. – А я обійду́сь.
– Ти жити хочеш? – Це було зі мною.
– Отямся! – Вже не жду і не боюсь.
– Ти можеш все. – Нічого я не вкою.
– Я замовкаю. – А я обійду́сь.
