Душа, мов метелик, до тебе летить.
В розлуці слова розливає.
Крізь даль, кілометри минаючи, мчить,
у погляді ласки шукає .
Кохання незмірне у віддалі днів,
воно любий шлях подолає.
Та раз лиш приходить в півсотні років
і сонечком в серці стрибає.
Просторе й глибинне, як море, мов даль.
Сіяюче в блисках проміння.
Тремтить в звуках музики, що ллє скрипаль,
відлунює, мов провидіння.
Де двоє сплітають весняний букет
п’янким ароматом любові.
Виношують з мрії ліричний сонет,
змальований щастям в розмові.
І все оживає в палких почуттях,
дарує весну сновидіння.
Коли рука міцно в надійних руках,
а в поглядах легкість сп’яніння.
І музика ніжності гріє серця.
Й літа пропливають в польоті.
Союз, що вінчається з волі Творця
в любові, у вірі й чесноті.
Його віддзеркаль чародійний кришталь
попід небесами злітає.
Й стежки засіває промінням кораль -
серця у коханні єднає.
