Думки я перетворюю в слова,
Від почуттів вони лягають в риму,
Бо ними моя мислить голова
І бачиться мені уже незриме.
З очей буває сльози потечуть:
Сумні чи радісні переживу хвилини,
Сама не розумію в чому суть,
Тоді торкнуться ці слова людини.
Ні, не людини - людської душі
Хтось скаже, що написано про нього,
Моя душа ридала в тім вірші,
Чи то сміялась - дякуючи Богу...
Я не писала - просто цим жила -
без почуттів, що можна написати?
З порожнього не вип"єш джерела,
Щоб пити слово - треба душу вкласти.
Так і живу - то каюсь, то грішу,
Сміюсь в словах, радію, навіть плачу,
Та в почуттях ніколи не брешу
Ви б це відчули - бо душа все бачить.
Галина Грицина.