В кімнаті ніжна прохолода,
Гойдає штори вітерець.
Приніс цей ранок насолоду,
Чудовий запах ніс чебрець.
І все це ніби подих щастя,
Яке ось поряд тут бринить.
Це все було неначе в казці,
Хіба це можна пояснить?
Та раптом гість з"явивсь незваний,
Проміньчик стрибнув із вікна,
Він був веселий, невблаганний,
Знялася раптом метушня.
Він осліпив спочатку очі,
А потім скочив на лице.
Цілунки так його лоскочуть,
Така пригода з промінцем.
Я відбивалась, як могла,
І сміхом повнилась вся хата.
І додала історія тепла,
У цьому промінь винуватий.
За цим все котик споглядав,
Його угледів на стіні,
Щодуху так за ним ганяв,
Та раптом промінь зник в вікні...
Гарний настрій приніс віршик,
Світлий ранок радує собою.
Той промінчик усіх тішить,
Нам подарований весною.
Гарно, дорога Надюшко! Щастя Вам і процвітання на поетичній ниві, весняного настрою і чудових почуттів!
Дякую Вам за чудові, сонячні миті, наче поринув в дитинство і поганяв за промінчиком!
"Це все було неначе в казці" 
