Я вже не дитина, бо мами нема,
А так би хотіла тієї любові:
Той подих на рану стікаючу кров"ю,
Мов подих на серце, в якому зима.
Зима наступає назавжди в житті,
Коли забирає земля ту - єдину,
І скільки років не минуло б дитині,
Так затишно всім - як матусі живі.
Як сонця проміння, від неньки тепло,
Здається життя твоє піснею лине,
О, як я давно сиротина-дитина:
Бабуся мене пригортала крилом.
Всім мамам землі я бажаю добра,
Бо кожна людина, для мами- дитина,
І кажен щасливий, як є та - єдина,
То ж хай буде матінка вічно жива!
Галина Грицина.