Що дає Христова Церква поету? (поезія, ч. 1, 2, продовження буде)
Що дає Христова Церква поету?
Поезія в трактаті
Найважче першопрохідцеві. Бог повертається несподіваним боком, щоразу творить відмінне.
Рівень твору все вирішує, та ще — масштаб, і світ – втікає.
* * *
Отак воно з першопрохідцями
буває
скакне у с е —
здивується
і відповзає
та й дивиться... —
й аж рот не закриває...
щелепу ба рукою піднімає
не закривається ж!
І от до вечора так ходить.
Але про щось доходить
на другий
день...
Щож? — дай пісень! —
жадно очима з Небесами
хороводи водить
але є я
перст Божий
раніш рубали голови
всім першим до колоди!..
1. Рішучість чи сміливість духу
Головне для поета в художній образотворчості — сміливість духу.
Народження Твоє
В небо вилом —
оце Твої двері!
Зорі — й вила,
солома і — ери!
перші вірні, перша вечеря,
вічна зірка
всім —
у вічну любов!
Вийшов в дім —
і вийняв до світу,
у Любов —
в кому неба є світло...
Бог-тектон
поверта
нас в любов.
Вільне небо! —
оце Твої двері!
Се є Ти:
Ти — і вірні, й вечеря,
Ти любов там,
де бідні в печері...
Ти нас виніс
в небеснії сфери,
бо Твоя
ми любов!!!
І хто скаже хоча б щось про 36 поетичних книг Ігоря Степановича Шевчука — із сучасників?
Чому не кажуть (крім поета Івана Лужина і духовного отця)? Дух несмілий не летить, на місці тупцюється, і нічого нема. І не приносить відкриттів художніх в Ісусі Христі.
Лелі любові — крилам!
струменіти!
З небесної землі, що тут є —
легіт —
Тіла не чуть яко небесні діти!
Духом щипати струни паралелям!..
Що чомусь легкі.
Благодать же, якщо слабшає намір і знижується градус любові, перестає працювати...
Така любов
До сфер зростає.
Ніхто її
Ще не чекає!
Звід неба
і Гора.
Така є.
Аж та любов,
що ув Горі,
Ревнує світ,
що угорі!
Язик, де — слово — просихає!
І якщо не підтримана вона кілька разів — Вогненність Духа залишає і не повертається...
Яка ваша відповідальність? Які змісти і форми можуть вам зустрітися? А Ігор Шевчук –
Архітектор високих форм
Небо
плаче
і води
скачуть
Бо що не ввійде в форми – чи спасеться? Що не сприйняте – не зможе обожитися. Як все хоче спастись! І допомагаєте? Любов маєте? Входите в усе?
декор
але плаче Піноккіо...
Допоможе —
і зникне.
І — велике здивоване око!!
Головне для християнина — рішучість, так вважає великий святий Серафим Саровський.
І хто дуже
любить Бога,
те йому згадає:
у щілину — що безкрайність —
златого вкидає.
Слід миттєво звільнити волю — рішучістю привести в дію сміливість духу свого. Якщо за кілька секунд не по-долати своєю звільненою волею в бік Бога ситуацію при утримуванні вас диявольською волею, Дух Святий вас залишить, бо Він не насилує...
Як хто любить Бога,
То той Йому
милий!
Ради того здійме хвилю,
Парус держить силу!
2. Здивування появляється
Бог подає Духом Святим благодать в Церкві — смиренним...
Тільки лиш —
не було!
Й звідки знаю?
Серця Божі роси
прилітають!..
Любляче, мирне, неагресивне — це є справжнє християнство..
Чуєш Божі співи птиці
чуєш
так, як ясновидець:
тільки де любов,
любов!
Отці Церкви ствердили, що християнство в самій суті є наслідуванням життя Святої Тройці.
Як волошки у житі
очі так щоб любити
в синь летіти!
Перші птиці і діти
Райські квіти! тендітнії!
ясніти! тремтіти!
Перші птиці і діти
В звук вогніти!
В основі творчості стоїть здивування.
Ми витікаєм, а —
не промовляєм:
Дві шаблі-блискавки, і —
простір виправляють!
Ви здивуєтесь!
Широко
і широко
і — широ;ко —
і розлив Бог —
буття золоте Око
Прийшли дощі і йдуть
і пріч відходять
от дивляться у Око —
Богу годять
Списали ниви —
написали звіт.
Милосердний Ісус Христос подає Своїм вірним — особливо початківцям в Церкві!
Не помилка
дальніх видців —
ловиш світло
в кожній шибці
Тільки за любов —
любов!
Настільки великі, що аж дивовижні ласки, буде від чого вам здивуватись!
І дощаник, і лелека
із дощами —
блиск за блиском
Мир всім, що були далекі
Мир всім, що постали —
близькі...
Бог відкривається несподівано і – здивовує!
Любов!
Аж в серці голос
роздавався б!
Дай руку! —
і схиливсь Господь:
Люблю,
чого засумнівався?
(продовження буде: ч.3 "Розвиток таланту" і ін.)
