/квадратне римування./
Світ воскрешав
Кохання згаслі тіні,
Сердець схололих
Смуток говорив,
Моя душа
Листком сухим, осіннім
Неслась додолу –
Осені надрив.
Мотив жури
Був досвідом безцінним,
Що кожен виніс
У осінній час.
І хоч вітри
приборкали жарини,
ми дуже винні,
що вогонь погас.
Брудне та жовте
Облітало листя,
В душі багряній
Запеклись слова.
Назавжди йшов ти
З вітром-танцюристом
В густі тумани –
Холод душу рвав…
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
А я, навпаки, побачила виразне завершення твору, цей розрив так відповідає осінній негоді, де брудне листя залишає тугу і журбу на душі! Я в захваті Мариночко, від квадратного римування!
за пошук форми - моє шанування. щодо змісту... от не можу написати, що все ок. чомусь остання строфа не відчувається, як фінальна, нема завершальності. перша, на мою думку, або самодостатня, або ліпше звучить, як фінал. «всі жарини», «сАмі винні» - це теж варто було б поправити. це лише моє враження, пишу відверто, бо поважаю ваш талант
дякую за відвертий коментар. Буває, що твір "не заходить", це ж нормально. Можливо, якось я його і зміню, щодо змісту, але поки що саме мене все влаштовує.