Батькам
Сині очі його із портрета
Умовляють: тримайся, дружино.
Чуєш, тиша виспівує ретро
Наших літ проминулих ужинок
Із загущених тернами нетрів.
Її погляд ковзнув по кімнаті,
По ще свіжім букетику лілій
Й порцелянових лебедів білих,
Зачудовану пару крилату.
Оберіг—їм піднос на весіллі.
Отой птах не покине лебідки
І до ирію ввік не полине.
Обійматиме щастя єдине,
З крил збираючи срібні лелітки.
Без журби не впаде ні сльозини…
Порцелянові лебеді білі—
Велемовний піднос на весіллі—
З-за межі залишився на спомин
Як подружньої вірності промінь,
Незгасимий в хмільні заметілі.
Порцелянові лебеді білі…
Замечательная лирика, Валечка!!!
Пропустила через себя каждое слово.
Поэтически красивые, глубокие и трогательные строки.
Успехов Вам в творчестве и жизни!!!
С теплом и уважением,
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Порцелянові лебеді білі—
Велемовний підніс на весіллі—
З-за межі залишився на спомин
Як подружньої вірності промінь,
Незгасимий в хмільні заметілі.
Порцелянові лебеді білі…
Як вишукано і неповторно. Зворушили, Валечко, мою душу, розбурхали згадку. Доброго Вам ранку та всього найкращого.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго Вам ранку та всього найкращого. 
