Я у звіті пройшов, як цифри:
Двійка, два ще нулі – стоять.
Ви відкиньте всі коди й шифри.
Зрозумійте, що там – це Я.
⠀
Той, хто ввечірі був в наряді,
СМСки писав рідні́.
І не знав, що летить в снаряді,
Той осколок, який – мені.
⠀⠀
Бути списку рядком не хочу,
Безіменним щоб в ньому був.
Не за те вмер, шоб хтось охоче
Чарку ввечері лиш хильнув.
⠀
Не для того підставив тіло
І душею я не кривив.
Тою – жити яка хотіла,
А не в цифри щоб хтось вмістив.
⠀
Ми не числа з двома нулями!
Не у звітах рядки нові!
Ми простими були бійцями,
І ще вчора усі живі.
⠀
Як почуєте цифру двісті
То собі уявіть хоч раз,
Що на клятому цьому місці
Міг би бути будь-хто із вас.
⠀
Ви за докір мене пробачте.
Вибір кожен лиш сам робіть...
В шані вбитих завжди́ зазначте,
По іменнях усіх зовіть!
Оригінал
Я по сводке прошел как цифра.
Одна двойка и два нуля.
Отрекитесь от кода шифра
И поймите, что это Я.
Тот, кто вечером был в наряде,
Отсылал СМС домой,
И не знал, что летит в снаряде,
Тот осколок, который мой.
Не хочу быть строкою в сводке,
Не хочу безымянным быть.
Не затем умер я, чтоб водки,
Кто-то вечером мог попить.
Не затем, подставляя тело,
На войне не кривил душой.
Той, которая жить хотела,
А не цифрою стать скупой.
Мы не цифры с двумя нулями.
Не в отчетностях номера.
Мы обычными были парнями
И живыми еще вчера.
Когда слышите цифру двести,
То представьте хотя-бы раз,
Что на этом проклятом месте,
Мог бы быть и любой из вас.
За укор уж меня простите.
Каждый делает выбор сам…
Если память погибших чтите –
То зовите по именам.
04.11.2016
