Бачу, ти навпроти стоїш,
У руках твоїх білі троянди,
Я не вірю очам, а це справді Париж,
І проходять повз нас екскурсанти.
Задивилась. Забула про все,
Хто я, де і що буде зі мною,
А навколо рожево цвіте,
Пахне медом бджолиним, травою.
Серед шуму авто чую я
Твою сповідь про щире кохання,
Наче іншого місця нема,
І година ще досить рання.
Ти мені про любов проспівав,
Навкруги безкінечна тиша,
Так мене ще ніхто не кохав
У самісінькім серці Парижа.
Різнобарв’я Єлисейських полів,
Я додому вернусь із коханням,
Ти мені свою душу відкрив,
Та скінчилась ця зустріч мовчанням…
Я любов оцінила за гріш,
Бо попала в пекельні умови,
Більше я не поїду в Париж,
Я не знаю французької мови.
Дуже жаль, незнайомцю,
Не знаю, як звуть,
Я до тебе не можу звернутись,
І від цього у душу вливається ртуть,
Що ж зі мною так мало відбутись?
Чи любов знов покличе в Париж, а чи ні?
Та навряд я зустрінусь з тобою,
А білі троянди завжди будуть цвісти
У душі моїй навіть зимою.
06.04.2013 р.
ID:
907534
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.03.2021 12:40:24
© дата внесення змiн: 10.03.2021 12:40:24
автор: Ксенія Ясень
Вкажіть причину вашої скарги
|
