Народжений весною,
Він і забрав її з собою
У інші світи.
А ти світи, світи нам, Тарасе,
Щоб життя було наше
Тим світлом просякнуте,
Світлом любови до свого народу
І рідного краю.
Чуєм голос Тараса і нині,
Як колись. І ти молись.
"Свою Україну любіть.
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Смирітеся, моліться Богу
І згадуйте один другого."
А далі " Ну щоб, здавалося, слова.
Слова та голос - більш нічого,
А серце б"ється, ожива
Як їх почує! Знать од Бога
І голос той, і ті слова,
Ідуть між люди."
Буди, буди нас, Тарасе,
Сильним голосом своїм
" Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година
І оживе добра слава,
Слава України".
Тараса дух живе у нас.
Настав бо вже час
Єднатися, браття.
Гарно, вчасно.
Незнаємо куди йдемо, і на часі мовчимо, тай не бачимо,що йдем до згину і ведемо Україну в домовину, бо довірили свою Родину чужім обранцям на свою кручину.
Слава Україні.
яся відповів на коментар Сокол, 14.03.2021 - 23:03
Гілка, яка всихає, не приносить плоду буде зрубана. А плоди наші
це діла милосердя, добрі справи, любов до Бога і ближнього, мир
у душах і... творімо красу.
Дуже гарно,Ясічко! Уклін Тарасу! Натхнення Вам! 
