Тарасе-батьку, Ти - Пророк!
Бо все повторюється знову,
Спророкував ти кожен крок,
Про віру, зрадників і мову.
Кричав словами до небес
І падали слова ті градом,
Ти у словах своїх воскрес
Ти ними вказуєш на вади.
У слові ти й тепер живий
Бо твій "Кобзар" - твоя молитва!
В пітьмі не згине віковій
І кожне слово - клич до битви.
А ми - нікчемнії раби...
Як забуваєм твоє слово,
То сієм зернами ганьби
Багато в душах ще полови.
А ти нагадуй нам про честь,
Щоб Україну не проспати,
Слова твої наш гострять меч
Клич нас за Волю воювати!
Галина Грицина.
от візьми хоча б оце: «схаменіться, добрі люди, бо лихо вам буде». люди не схаменулись і мали лихо. і сьогодні так само, коли не схаменаються. хіба не пророк?
синяк відповів на коментар Ulcus, 10.03.2021 - 09:13
а ні? хіба не збувається те, що коли не вчаться так, як треба, то й мудрості своєї не мають? пророцтва - у кожному рядку. і не лише на теперішній час, але й на далееееке майбутнє. атвічаю
Чудовий, актуальний вірш. Тарас Григорович вже тоді все бачив, чи відчув, розуміючи українську вибуховість, але і одночасно патологічну толерантність...