А пам"ятаєш наше море?
У небі хмар пухнастих гори,
На хвилях променів червінці,
Для щастя що потрібно жінці?,
Вода чи сльози по щоці,
Моя рука в твоїй руці,
Над морем чайки тихий плач,
Що не збулось - прости... Пробач!
Бувало шторм так шаленів,
Як в серці море, почуттів,
Обдурить хто життя закон:
Білет, прощання і перон...
А потім спогади і сни,
Дзвінки і почуття вини,
Між СМСками розлука,
І рук тепло і вічна мука.
Слова твої:"Я їду... Жди..."
Ще ніби крок - чекай біди...
І серце стиснувши в кулак,
В душі штормить - недобрий знак.
Як гуркіт грому в тишині,
На твоє -"так", моє лиш - "ні",
Лишився довгими ночами,
Стояти спомин поміж нами
Ти пам"ятаєш? Я - також...
Сльози сховав осінній дощ...
Галина Грицина.
