Ти знаєш хто ми? Ми лише тут гості,
Триваєм мить, лиш крик «я є!» звучить,
Цей крик ліси, степи і гори трішечки ятрить
Та наша спадщина – хіба що наші кості.
Моє й твоє життя – лише секунда
І весь цей всесвіт у твоїх зіницях
Розчиниться в ніщо, щоб потім у сториці
Засіяти пустелю-тундру.
Ти знаєш хто ми? Я також не знаю
Можливо ці питання неважливі?
Для нас, для чорно-, біло-, рудогривих.
У наших мріях ми ідем до Раю
Та в наших прагненнях --
Крокуємо нестримно і сміливо
до небокраю, в Космос
Сама багато думаю на цю тему. Дуже відгукнувся рядок : "...триваєм мить, лиш крик "я є!" звучить. Дуже вдало, як мені здається. До всього іншого можуть бути запитання, але... але. Думаю, вони важливі, бо як би парадоксально це не було, смерть дає можливість жити якісно, цінувати життя в його тимчасовості, та в разі чого, коли збиваєшся зі шляху, коригує маршрут, підкреслює гострі кути, або ж "ями" на "дорозі", скажімо так )
Аскет відповів на коментар Ulcus, 02.03.2021 - 15:53
Це ти так ввічливо назвала мене балаболом?
Ulcus відповів на коментар Аскет, 02.03.2021 - 16:01
так але ж не простим. на кожне запитання може бути з десяток відповідей, які аж ніяк не задовольнять цікавості. у кожного твердження може бути з десяток спростувань, що все ж не будуть абсолютним запереченням. і ніхто не сказав, добре це чи погано
Аскет відповів на коментар Ulcus, 02.03.2021 - 16:04
Ок, чемпіонка -- ти. Мені й срібної медалі буде досить