Весна пливе в човні з-за гір зелених,
Відштовхується сонячним веслом,
Стає босоніж на ще сонний берег,
Крокує світом: містом і селом.
Травичку стелить, гріє голі віти,
Розпушує ще зліплені бруньки
І розкриває очі першим квітам,
Цілує їх прозорі пелюстки.
Весна несе красу всьому живому.
Блакить і зелень так їй до лиця!
Розвіює весна печаль-утому,
Коханням повнить радісні серця!