У ярі криниця
Ой у ярі, там криниця,
З вітром розмовляє,
Ще й джерельна водиця,
Швидко поспішає.
Там нам хороше було,
Серцю ясно, мило
Там тебе моя душа
На шляху зустріла
А тепер у серці сум —
Стежки замітає,
І криниці в заметіль
Ніби вже й немає.
Та мене ота криниця
Знову заманила,
Ой криниця, ой красуне,
Чарівниця мила!
Чи сховалася ти де
У ярах, долинах?
Може, ходжу та шукаю,
Не по тих стежинах?
Ой кринице, ворожила
Нам квітками м’яти,
Що все забудеться
Але, скільки ж ще чекати?
Шляхи снігом замело,
Серце розгубилось
А якби ж ота криниця,
Мені знов зустрілась!
Ходить можна поруч неї,
Та її не взнати,
Жити можна все життя.
Щастя лиш не мати.
Де криниця чарівна,
Журчить, промовляє?
Де рідна мені душа,
На мене чекає?
А як весна знов прийде
У ліси, долини,
То знайду оту криницю,
До душі єдину.
2020 р.
![1600x1200_634576_[www.ArtFile.ru].jpg](/upload/poem_all/00911680.jpg){kind=small}
