Я тихо схилила чарівнії скроні,
Сніжинка упала мені на долоні,
Сказала привітно - прекрасного ранку
І миттю сховалась у чарах серпанку
А я здивувалась, невже так буває,
Що мила сніжинка ось так промовляє?
І тихо схилилась, щоб мить змалювати
Та буду красуню іще виглядати
Вклонилась низенько та знову дивлюся,
Шукаю красуню та в слід посміхнуся,
Знайду і залишу у тихому ранку,
Щоб знову сховалась у чарах серпанку.
Сніжинка розтанула, але залишились прекрасні почуття від зустрічі з нею!
Чарівна, добра лірика, Наталочко!
Вітаю Вас з весною! Добра, радощів, щастя бажаю Вам!
Не впаде сніжинка уже на долоні,
Збирається зима за далекі гори.
Сонце цілунком душу зігріє,
Кожен про весну тепер уже мріє.
Гарного тобі дня та сонячного настрою,
дорога Наталочко!
Браво, Наталочко! Чудово! Казково!
Останні сніжинки - останні сльозинки...
То спогад зими - спливав, як краплинки...
Торкнувся душі... Гойдались фіранки...
Тепер з весною зустрічатиму ранки Гарного дня Вам і натхнення!