Я проснулась рано - рано,
в вікнах ще сіріло...
За вікном щось вже стогнало,
і гучно скрипіло...
Я неспішно з ліжка встала,
до вікна підбігла...
Під вікном там щось стогнало,
ще й не було світла...
Одяглася я неспішно,
у якійсь тривозі...
Щось в садку моїм блищало,
в снігу на морозі...
Обережно в сад пішла ,
розглядалась, звісно...
Пташка там якась лежала,
і пищала слізно...
Пташку в руки я взяла
до грудей притисла...
Притулилася вона,
й відразу притихла...
В хату з пташкою зайшла,
у крісло поклала...
Її вкрила, як могла
і вона заснула...
Довго спала пташка та,
тихо і спокійно...
Я їй їсти принесла,
й водички попити...
Насторожено вона
на мене дивилась,
та коли я відійшла,
поспіхом наїлась...
Коли пташка ожила,
то вже й заспівала:
"Сінь - сінь- сінь!"- почула я,
й мені легше стало...
Лиш два дні в мене жила,
ніби вже й привикла,
Та як тільки "ожила",
зразу ж й полетіла...
Це вівсяночка була,
або ж "канарейка",
як горобчичка мала,
гарна і маленька...
Десь читала колись я,
що ці малі птахи,
про наближення весни,
сповіщають перші...
Зимова пригода ця,
мене звеселила,
Про прихід весни вона,
мені нагадала...
Цікаву пригоду ви розповіли Валечко!!! Нехай щебечуть пташечки, вони вже чують весну, а ми будемо радіти!!! Гарного вам недільного дня і теплого сонечка!!!
Дякую,Танюшо! Це не вигадана історія відбулася кілька дгів тому назад. У мене за хатою була велика вишня,на якій завжди пурхали птахи, а ми з чоловіком і дітьми вішали їм годівнички, а потім через вікно спостерігали, як вони їли, по черзі і без метушні, цього забути неможливо...
Дякую,Катюшо!Птахи,які живуть поблизу людей, відіграють певну роль у їх житті, насамперед тим,що знищують рвзних шкідливих комах, в тому числі й гусінь...