| | 
| Перевірка розміру |
|
|
|
МІЙ СПОКІЙ
 |
Мій спокій росте день у день, мов гора молода,
що звергла з вершини гнітючу лавину з емоцій.
Тягар сніговий вже не тисне. Тепер він – вода.
Застиглий вулкан не затьмарює злобою очі.
Я спекався пекла сумнівних, безладних думок.
Мене вже рішуче нічого давно не колише.
Іржавіє меч. І на пенсію вийшов Дамокл.
У мене є "зараз". Відпало тривожне "колишнє".
Мені чи не вперше цікаво, що завтрашній день
несе в заповітній торбинці? Який подарунок?
Ще більше любові у серці та світлих ідей,
що їх прочитаю зненацька в надхмар'ї, на рунах.
Ще більше нестримного захвату в лоні подій,
приємних знайомств, несподіванок, мрій, що збулися.
Застояні русла життя піддаються воді,
рушаючи з місця, ворушачи травами й листям.
Вдихає життя у виснажливі будні весна.
Мій спокій від серця розходиться, шириться тілом.
Поволі буденність, нестерпно гидка й навісна,
наповниться щастям, як ти того, душе, хотіла.
© Сашко Обрій.
ID: 906075
ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірикадата надходження: 25.02.2021 16:26:37
© дата внесення змiн: 25.02.2021 16:26:37
автор: Олександр Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
О, який гарний життєствердний вірш! 
дякую  
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: МорськийЮхниця Євген: - Синонім до слова: МамаОлен вчитель: - Неня Знайти несловникові синоніми до слова: МамаЮхниця Євген: -
|
|
|
