Богословіє Тройці ( Чи виломиш всіх з імітацій з прози…)
Поема
Тройці Святій присвячується
Чи виломиш
всіх з імітацій
з прози
чому Ти вилами
узяв
морозів
цю зиму
і поки я є
сколупує
виломує —
являє
в поезії
це богослів’я Тройці
мов в небо хоче —
штанга!
да, як приємно їй —
там бути
Господи, та це — залізно
хоча б залізом
справжнє чути!
ні, люди — шланги...
більш в імітації...
начальство — в еміграції вже —
в імітації...
Господи, дай мені
ще більш любові
й більш жалю
то закричу
я добре знаю
що
усе Життям роблю —
усе життя — ось цим Життям
роблю
молюсь
вмоляю
вже й проглядає
та не штани — Тебе люблю
терплю
цей невесняний
в підштанниках
від грудня
до сьогодні
люд
Ти — Бог
це дух мій
а світ —
лох
без духу
та й насідають
із усіх усюд!
хто з евтаназії
хто із прострації
хто з еміграції
між життям й смертю імітації...
хто з смерті
і з дегенерації
і проглядаєш Ти —
і всіх люблю...
а всіх виломлюю
і всіх люблю
і випоумлюю
й нашумовлюю
і в тиші
напоумлюю —
й ще більш люблю...
а вони йдуть на ту чи ту
енергетичную палю...
я думав хмари
їх поллють
я думав —
небеса зблюють!
ти їх знімай
люди ж ідуть
люди ж — присядуть
на енергетичну більш палю...
зніму
якщо їх полюблю
з Тобою в тиші
знов
зніму вишумлюю
і сам з Тобою їх
Життям Твоїм роблю
я роджений із цим і це й роблю
вони ж ще заняття своє собі видумують...
мовляв для чого ми тут є?
всі товстозаді й товстосуми...
ніхто так
як ось я —
не роздає...
Іще Давид жалівсь:
що це — душа такою є?
Це — дух жиє!!
Серце — Твоє-моє!
Хай буде Дух!! —
І світ відроджений — полями
славу Тройці воспоє!
й лісами
славу Тройці воспоє!
24.02.2021,
Київ
