Я тихо іду, (зупиняється набраний біг)
Від болю кохання вперед на знекровлену відстань,
Уже не шукаю гріховних чи праведних істин
Бо все, у що вірила, я зачинила в собі.
Припалені крила нагадують часто про шлях:
Політ до небес переймає невсидливий вітер
І там ти безжально із долі своєї нас витер,
Ясна́ блискавиця украла любов у очах.
Окремо життя обтирає в крутих берегах
З тобою на вічність спинитися врешті не хочу,
(В лукавстві і фальші блукають густі поторочі)
Віднайде любов в позахмарному просторі птах.
Із часом минуле, як сонце нездійснених мрій
Заходить за гори і нишком влягається спати,
Спокійно душі, більше серце не буде страждати
Пробачила все, відпустила. Не мій ти, не мій.
Л.Г.
Ну, нехай, не моя. Я мовчу і я зовні байдужий,
Що там далі? Напевно якесь-то життя,
Сірий колір і тиша, бо я сам від себе відтяв
Те минуле, що в серці співа або тужить...
Наталочко, як я рада Вам. Рідко зустрічаємося на сайті, я рідко буваю. Зробили великий подарунок.
Кожен хто кохав знає, що дуже нелегко коли буди справжні почуття - це так.
Із часом минуле, як сонце нездійснених мрій
Заходить за гори і нишком влягається спати,
Спокійно душі, більше серце не буде страждати
Пробачила все, відпустила. Не мій ти, не мій.
Дякую вам за чарівну тендітну красу.
Що ховається в кожних рядочках.
Як синочки і дочки в рядках
Між капустою мрійного сада.
Від поливу вечірнього запах
І така прохолодна земля.
не можна спокійно і просто бездумно читати
про те що боліло і досі можливо болить
і хочеться вам щось приємне,щось тепле сказати,
словом хача би підтримати вас,підлічить.
вселити вам віру,звичайно вселити надію
що все може статись,все може змінитися в мить,
і зможете ви пригорнути до серденька мрію.
і оживете.воно перестане боліть.