Лежить троянда на снігу,
Чиєсь загублене кохання,
Краплина крові, та остання,
Як сумна звістка про біду.
Чому ж в мороз і холод лютий,
Хтось кинув цю троянду в сніг,
Хто так вчинити з нею зміг,
Ніби хотів про щось забути.
Вона вмирає тихо, бо мороз,
Бере її в свої холодні руки,
А поруч тут стоїть сама розлука,
Та підло посміхається чогось.
І де ж всі ті - хто зустрічі чекав,
Хто квітку ніс і ніжно захищав,
Здалося кожен поглядом питав,
Жаль, відповіді так ніхто й не дав.
Галина Грицина.
