А лютий нас дивує,
Він запрошує сніги.
Сердитий, то спілкує,
Біло, біло навкруги.
А лютий нас дивує,
На гостини йдуть дощі.
Тепло мабуть смакує,
Є надія в кращі дні.
А лютий нас дивує,
У нас зима, не то весна?
Ту зустріч весна чує,
На порозі вже вона...
А лютий нас дивує,
Свої в нього сюрпризи.
Привіт весні дарує,
Поклони всім до низу...
А лютий нас дивує,
Він запрошує сніги.
Сердитий, то спілкує,
Біло, біло, як завжди.
Гарний вірш,Валічко! Лютий- чоловічого роду...Впевнений в своїх діях- лютує...Зігріває землю снігами...Посміхаєтьмя над вікнами...Розмалбовує шибки квітами...Все до ладу,як кажуть...Тож втішаємося його майстерністю...
Гарного дня Вам і натхнення!
Приємно читати, Валентино, таку чудову, природну лірику!
Добрий ранок, шановна Валентиночко!
Ваші вірші і гуморески цікаві, дотепні, різнобарвні й дарують радість і душевне тепло!
Дякую, пані Валентино за добрий позитив!
Приємно почути такий добрий відгук та теплу зустріч і підтримку, шановний Олексію! Рада завжди зустрічі з Вами. Щастя Вам і процвітання на поетичній ниві!