День вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн
і виведення радянських військ з Афганістану.
Червоні гвоздики із "чорним тюльпаном"
Привозили часто додому в Союз.
Про це пам'ятають в далекім Афгані
В містах: Кандагарі, Шинданді, Кундуз.
Так часто там гинули, кров'ю стікали,
Смерть бачив просякнутий нею пісок.
Колони у засідку часто втрапляли –
Лишалося місиво з брухту й кісток.
Збирали останки у "чорні тюльпани",
Везли́ хоронить посивілим батькам.
Постійно звіріли в Афгані душмани -
Пройти довелось крізь це пекло синам.
Удома річки́ наповнялись сльозою
І нею вмивавсь сивочолий курган,
Та досі ще сниться солдату зимою,
Побратим, що загинув в боях за Афган.
Так, ми в тій війні були ворогами і загарбниками.. Але про таке, в той час можна було поговорити тільки на кухні, в колі найближчих людей. Дякую за відгук!
Отак обтрушували найкращий цвіт України.
Була чужа війна, а гинули наші діти.
Таке неможливо забути. Спасибі Олю за пам"ять.
Вічна пам"ять полеглим!
Царство Боже душам їхнім.
Так.. І ще в такій безглуздій війні, коли совкова система використовувала наших дітей як "пушечне мясо", задовольняючи амбіції якогось правителя. Дякую за відгук!
Хіба можна це забути, коли слова "чорний тюльпан" звучали повсюди. Так багато знайомих воювали, багато розповідали про цю війну. Вічна пам'ять загиблим!
Олю, справді читати без сліз не можна. Низький уклін.
Я тоді вже якраз пішла працювати.. і до нас приходив один чоловік, який повернувся звідти і нам по секрету розповідав, що діялось, на той час в Афгані, насправді. Валю почала розповідати ті жахіття, які творили душмани з нашими полоненими солдатами і чому їх везли додому вже у "чорних тюльпанах" І Ви знаєте, не можу я це переповідати. Стерла...