Перед нами засніжені далі. Куди рухатись далі?
Шукаємо дорогу до храму своєї душі. О! Як важко йти із
тягарем гніву, образ, терпіння крізь холод, заметіль,
непорозуміння. Та ми йдемо, йдемо назустріч із Христом,
який дарує надію на весну, пробудження і воскресіння.
І зростемо ми у вірі, що Христос - син Бога живого виведе
нас на дорогу, яка веде до Небесної батьківщини.
Обов"язково зустрінемо у храмі своєї душі
Сина Божого як Любов, що спасе нас від погибелі,
гріховного мороку, зла, нетерпимості, бездуховності...
Йдемо до Стрітення.
Душено.
Нам важко і думаю, що ми несемо цей тягар тому, що не знаємо хто ми, нашої пращуровської історії. Ми втротили коріння Роду, його викорчовували. Ми зарах ніхто, як билинки в дикому полі. Пробудися, люде.
яся відповів на коментар Сокол, 14.02.2021 - 21:48
Дякую Вам , Яся, за ці благословенні рядочки, за самі правильні і чисті слова, бо самою чистою може бути любов лише до Бога. І не дайте, сили небесні, возлюбити когось більше... Дуже сподобався Ваш твір. Божого Вам благословіння, любові, удачі, добра, щастя!
