З тобою ми зустрілись восени,
Як вальсувало садом листя…
Чому ж весна постійно у душі,
В екстазі все її обійстя?...
Білила темні закутки Зима,
Ховала в кригу сум і втому…
Ми й хуртовину любим недарма, -
Вир почуттів бажав полону...
На крилах вітру мчать наші роки,
Багряне сонце вже в поклоні…
Та літо серце грітиме, поки
Тепло до тіла йде з долоні...
12.02.2021
Л. Таборовець
Чудова поезія Любонько!!! Зворушливі і такі трепетні рядочки!!! Нехай у вашому серці завжди розквітає весна і зігріває тепле літечко!!! Щастя і любові вам!!!
Чудова лірика !Браво, Любочко!Душевно. Як часто згадуються ті моменти,що колись так хвилювали нас....Душі торенуться і сердечка,ой та чомуж так швидко летить час...
Всього найкращого Вам!
На крилах вітру мчать наші роки,
Багряне сонце вже в полоні...
Та літо серце грітиме, поки
Тепло до тіла йде з долоні...
Гарно, дорога Любочко! Щастя тобі безмежного, душевного тепла та удачі!