Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
є гарні знахідки і цікаві думки, образи. текст вийшов дещо рваним. нерівномірним. закінчення трохи не те. як на мене. певно, має бути сильний фінальний акорд. але то таке. всіх благ.
Мені подобаються Ваші думки, вирази які вибираєте. Цікаво читати. Фахівцям видніше огріхи, я ж маю відчувати серцем вірш. 
